Львівський клуб активного відпочинку

Храм, названий на честь святого-покровителя Львова. Складається з бароккового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).

Собор Св. Юра положений серед зелені на горбовині, домінує над містом. За традицією собор поставлений на місці дерев'яної церкви й оборонного монастиря, закладених за князя Лева бл. 1280. Після зруйнування обох цих споруд Казимиром III (1340) на тому місці була зведена мурована триапсидна, чотиристовпна церква-базиліка візантійського типу. У липні 1700 р. тут було проголошено акт з'єднання Львівської архидієцезії з Римом. За митрополита Атанасія Шептицького церкву-базиліку було розібрано й 1744–1764 побудовано сучасний собор з комплексом будинків за проектом і під доглядом до 1759 архітектора Бернарда Меретина, закінчено 1764 архітектором і скульптором С.Фасінґером за митрополита Лева Шептицького. Оздоблення і розмалювання інтер'єру тривало до 1780 і далі.

Головна Святиня Української Греко-Католицької Церкви.

Трошки нічних фото з архіва


Світлини зроблені Пилипом Золото

Рідке старе фото

Не Меркурій з крилатою палицею, а сам святий Юрій на здибленому коні, зі списом, застромленим у потворного дракона, впродовж довгих років патронував над гамірним ярмарком попід руським собором у Львові.

У середині дев’ятнадцятого століття площа Юра купалася в зелені та сонці.

Порожня і розлога вона нагадувала мініатюрну пустелю крізь неторканого краю садів та парків, лишень кілька будиночків кулилося на її західному боці та навпроти собору щойно зведена споруда монастиря Сакр-Кер (Найсвятішого Серця).

Значно жвавіша картина спостерігалася тут під час Святоюрських ярмарок, що проводилися двічі на рік: перший розпочинався 4 травня та тривав чотири тижні, другий – 12 листопада впродовж чотирнадцяти днів.

Уже напередодні ярмарку в місті ставало людно і гамірно. Площа Галицька та площа Фердинанда, вулиця Легіонів аж до площі Голуховського (вул. Торгова) вкривалися бараками для купців з Відня, Праги, Берліна, Мілана.
А яку барвисту картину можна було спостерігати на площі Юра, скільки тум було зваб для ока, життя і мальовничості!
На задньому плані у ряд ставали величезні вози з бондарськими виробами, що здіймалися неначе староримські бойові вежі на спинах слонів, поруч різнобарвними колами виблискували величезні запаси розкладеного на землі посуду – глиняного, кам’яного, фаянсового. Достоту все, що виробляється в краї, увесь домашній промисел випірнув із мороку селянських хат на велику міську торговицю.
На довгих жердинах висять славні куликівські чоботи з підковами, трохи далі у ятці під зеленою віхою частують куликівським медом.
Свинина, що шкварчить на пательнях, виставлених на вогнищах просто неба, на милю вабить нюх гостей „ресторацій під сонцем”.
А отам буди-сезами – втілення дитячих казкових мрій, дільниця захвату і радісних вигуків. Які пречудові ляльки з позначеними чорною фарбою очима, паяци, коники і сопілки та багато інших цяцьок, на які міщухи дивилися із презирством, а селюки – з неприхованим захопленням!
А ось намет із пряниками славнозвісного цукерника Левицького, адже купівля „юрашка” для дітлахів було моральним обов’язком кожного поважного батька родини. Виробляли розмаїте печиво ванільне, кавове, помаранчеве і мигдальне, оздоблене, що являло гусарів з вусами, кошики і серця.
Дещо далі ятки з релігійним крамом та намети з літературою: книжки та брошури, календарі, збірки віншувань, кулінарні книги, взірці готових листів, єгипетські сонники.
Не бракувало поміж ярмарковими ятками і акробатів, жонглерів та інших шарлатанів.
Довкола вирує життя, цікава мішанина облич та убрань. На ярмарку змагаються не тільки соковиті барви, але й розмаїті звуки. Малеча чіпляється за матусь і або гризе смаковитого „юрашка”, або щосили дме у хвіст глиняному півнику. Гармоніки, флояри, сопілки верещать аж гей! З ними мішається галас балачок, закликів, торгів та нахвалювання товарів.
Надвечір Святоюрська площа вщухає, лишень димлять ватри для приготування вечері. Зрештою і вони гаснуть.
Останній ярмарок під святим Юрою відбувся наприкінці дев’ятнадцятого століття. Марними були бажання хронікера: „Можна сподіватися, що львівський ярмарок згодом набере ширшого розголосу, надто, коли цілу Галіцію сполучить залізниця. Може, ми іще побачимо у Львові, як це було давніше, татарів і персів, угорців, німців, італійців, французів і англійців”.