Знаходиться між Усть-Чорною та Колочавою. Місцина повністю відповідає своїй назві. Найкращий час для подорожі це травень, коли сніг ще вкриває схили а на галявинах викльовуються проліски і крокуси. Враховуючи що місцевість є складною для добирання – розпочинати краще з Усть-Чорної.
Нажаль дорогу яка іде від Усть-Чорної на хребет ми не побачили – тому з початку поперли вверх на хребет на пряму, але з часом вийшли на нормальну тракторну дорогу, яка трошки петляючи виходить до хатки на початку хребта. Хатка на карті позначена як сарай – але на сарай вона зовсім не схоже – нормальна доглянута хатинка, правда зачинена. Далі хребтом рухаємось до Климової. За Климовою спускаємось до перемички (1 на карті). Тут власне перший день нашої подорожі закінчився.
На другий день йшли по хребту спочатку по гарній дорозі а потім вздовж газопроводом до вершини Топас на який стоїть здоровенна вишка. З Топаса вздовж газопроводу проходимо до початку підйому на хребет Манчулу (2 на карті). Тут і ночуємо.
За третій день піднімаємось на хребет. Залишаємо рюкзаки обабіч газопроводу і ідемо на Манчул. На спуску відкривається чарівний вид на ставок гідроелектростанції, рибалкам рекомендую звернути на нього увагу. Місце унікальне, правда рибу я там сам не ловив, тому сказати що і як там зловити не можу. Але одного вигляду цього ставочка достатньо щоб з’явилось бажання поїхати туди порибалити. Нажаль власне на цьому ставку мене спідкало найбільше розчарування в Карпатах – вздовж усього узбережжя в районі дамби шириною в декілька метрів плавають пусті пляшки. Вид не для слабонервних. Проте у верхів’ї ставка такого неподобства видно не було. За цей день нам вдалось лише спуститись з хребта Менчула і заночувати в точці 3.
На четвертий день підходимо до дамби, перевалюємо через невисокий хребтик і опиняємося на трасі Хуст-Долина.
