Львівський клуб активного відпочинку

Привіт активістам !!!!

Ще ранньою осінню я з батьками планував, що ми будемо робити короткими зимовими буднями. Зимової рибалки не практикуємо, а лижі в сам раз. Але хочеться дальше поїхати чим на Буковель. Тому серед небагатьох варіантів все ж таки вибираємо мальовничий куточок Тірольської області долину Оцталь. А саме популярний гірськолижний курорт Зольден. Але як їхати в ту сторону і не заїхати на батьківщину Моцарта. Це гріх. Моцарт напевно в гробі перевернувся б, якщо б дізнався. Тому поїдемо через Зальзбург, в принципі нам прийшлося б їхати через це місто так чи інакше, бо іншої дороги просто немає. Подорож планувалась на десять днів, щоб, як то кажуть, і відкататись вдосталь і не переборщити. Останні приготування до пізньої ночі і тато після двох годинного дрімання і двох горняток міцної кави, як ''Крепкий орешок'', був готовий до досить тяжкої поїздки (вже досвідчений). Ми вирішили поїхати, всупереч навігатору, через мало завантажений пропускний пункт ''Смільниця''. Дорога від Львова до кордону жахлива. В черзі простояли менше години і в 5.00 ми вже їхали по польських дорогах, потім кусок Словаччини, Угорщини і практично всю Австрію. Практично весь маршрут ми їхали по автобанах. Дорога суха попри снігопади, мороз, слякоть - немає такої каші як на українській стороні. Габаритні машини, чуть не двоповерхові будинки, на великій швидкості очищували і посипали якоюсь хімією магістраль. Не дорога, а пісня... Обов'язково на проїзд в Словаччині, Угорщині, Австрії потрібні вінєтки - такий собі квиток на проїзд по дорогах вище перечислених країнах. В Словаччині на кордоні ми купили зразу словацьку і угорську. Словацьку треба обов'язково приклеїти на лобове скло, бо на певних ділянках стоять камери які спеціально зчитують код на вінєтці. Угорська вінєтка ні де не клеїться, просто має бути присутня в машині. Австрійська так само клеїться на скло. Одним словом о 8.00 вечора ми вже були біля раніше заброньованого готелю в передмісті Зальзбурга. Наступний день ми мали присв'ятити культурній програмі. А я вже не міг стримуватись і моли Бога, щоб чим по швидше пройшов день в місті і ми відправились в серце Альп.

Наступного ранку ми без машини , на тролейбусі вирушили в сучасний центр... Перед нами відкрилася дивовижна красота Альп. Я на повні груди вдихнув чистого, свіжого альпійського повітря заплющив очі і уявив себе десь високо в горах в старій затишні хатинці австрійського стилю, де я відчуваю свободу , де я живу і насолоджуюсь красотою недоторканої природи. Але життя змушує повернутись до реальності. Буду коротким , в Зальзбурці є цікаві архітектурні пам'ятки включаючи замок, головну вулицю (на якій в одному з будинків народився Моцарт), палац з розкішним парком і багато пасажів. Я раджу всім , хто буде колись в цьому місті не пошкодувати сил і знайти пивоварню з дуже смачним пивом. Чим вона така особлива ? Пиво в ній вариться за старовинним Августинським рецептом. Пиво настільки смачне , що ви собі навіть не можете уявити. В додачу можна скуштувати багато традиційних австрійських блюд. В загалі ресторан бомбезний і в ціновій політиці не є дорогий на фоні інших ресторанів. Назва пивного ельдорадо - Августинська пивоварня. Вона відкривається з 15.00. На жаль в замок ми не попали, так як в той день фуніколер не працював. Одним словом світлини доповнять мою розповідь.

Далі буде...


Наступного ранку ми смачно поснідали і вирушили дальше на захід - в долину Оцталь . Погода хмарна , але настрій прекрасний... Дорога пролетіла моментально, і через деякий час ми були в Інсбруку - місто, яке приймало зимову Олімпіаду 2012. Ще 150 км. і ми припаркувались біля нашого готелю. Ззовні і з середини - це традиційний австрійський будинок із затишною атмосферою. Ми швидко виклали речі, снарягу і пішли купляти скі паси на тиждень . Хотілося чим по швидше втомити жагу... До кінця катального дня залишилося 2 години, але завдяки залагоджених діях ми через пів години вже тьопали до кабінок. Перше, що кинулось в очі це зручні кабінки і доступ до них. Ми вирішили поїхати на гору Гігійох кабінкою, яка доставляє на зони катання, а звідти для початку для роз*їзду вибрали синю трасу, яка виявилась не така вже й легка. Скажу на перед , бували траси, де червона набагато легша за синю, а бувало й навпаки. Перший порив ми погасили і задоволені поїхали в готель. Вражали якість схилів... Такої *якості* спусків, як на Буковелі не було навіть на фрірайдових схилах. Цілу ніч ретраки батрачать і вкатують схили так добре , що на великій швидкості навіть під кінець дня треба знай якісь горбки... Одним словом рай. На наступний ранок(у вівторок) ми вирушили з знову на Гігійох, бо через сильні снігопади льодовик був закритий. На найвищі гори пускають лише в сонячну погоду. Катались до четвертої години і потім з*їжали до самого Зольдена на лижах, а це приблизно 14 км. червоної або чорної траси(2 варіанти). На льодовику ми мали змогу покататися, хоча сильно в цьому сумнівались через сильні снігопади. Дуже гарно-естетично зроблені оглядові майданчики з яких видно всю красоту Альп. Там же знаходиться шикарна зона катання на якій я на швидкості впав, слава Богу, вдало. І також найдовша траса 16.5 км. Ми полюбляли в обід посидіти, відпочити, перекусити і випити гальбу пива на одній з багатьох гірських таверн. Радували ціни і великі порції страв, і зі свіжими силами ми каталися практично до темноти. А ввечері, кожного дня, ми ходили в басейн знімати стрес після тяжкого *робочого дня*. В ньому є різні види джакузі, гроти і т.д. Це великий комплекс під назвою Фрайцайт арена. Оплата за басейн входила за оплату готелю. Окремо про сауну: всі сауни чоловіки і жінки відвідують разом і... наголяса. Не забудьте фотоапарат в сауну!!!! Місцеві ресторани радували своєю кухнею, приємним обслуговуванням. Запам*ятався останній вечір в шикарному ресторані, де з сумом згадувались найкращі моменти відпочинку і за пляшкою вина ми планували відпочинок на наступну зиму.

Окремо про рибалку... Ліцензія на рибалку не потрібна, по крайній мірі в цьому регіоні, але й рибу майже ніхто й не ловить. В річці, яка протікає через Зольден, водиться форель до 3-ох кг., харіуси і купа іншої всякої живності. Річка класна, з перекатами, по ній роблять сплави на рафтах. Господар готелю(напевно єдиний рибак) казав, якщо ми приїдемо літом, то ми з наметами підемо в похід на одне одне озеро, де по його даним є дуже бага великої щуки , форелі, окуня... Незнаю, я йому чомусь вірю, хоча тато скептично налаштований...Ось такою була поїздка, деталі, ціни, прайс-лист запитуйте через приват.

Безперечно!
Я мовчу про басейни(хор.см.сл.)