П'ятниця. Від'їздЗранку 30 вересня, як і домовились в 7 годині збираємось на Енергетичній, куда вже звезено більшу частину речей команд і де все це треба буде закидати в бус. Першими були Рома з Дімою, які зустріли нас вальяжно розсівшись в кріслах, прямо на тротуарі біля брами

. Ну а чого стояти, правильно...
Поки всі поз'їзжались, поки загрузились, кави попили, побалакали про дороги і кардинально поміняли маршрут доїзду

Вирішили Їхати через Тернопіль. Небо похмуре, повітря холодне, а настрій у всіх бойовий.
Закидали речі в два буса і по машинам. І тут починаються маленькі несподіванки... спочатку вертаємось до Віталіка, бо забули одну дуже потрібну річ. Як виявилось, не забули, вона була в машині

. Виїзжаємо на окружну дорогу доганяти караван, який мав нас чекати на заправці. Ну як і водиться, почались розмови про рибалку, прикормки, снасті... І тут при слові
садок лице Віталіка міняється

, нога автоматом скидує газ і далі пара слів, які тут писати не треба... Садок... Весь чехол з садком, ситом, м'якими відрами для прикормки і іншими потрібними речами знову ж таки не попав в багажник. Забули... Ну, якщо відра і всякі там дрібниці можна знайти і позичити у інших, без довгого садка там робити нема чого і запасних з собою ніхто не возить. Розворот, газу і знову додому. По дорозі дзвоним Араїку, щоб не чекали нас і їхали, ми доженем.
8:15 повторно виїзжаємо на окружну і вперед, доганяти наших. Далі все було добре

Стрияни вже добрались до місця майбутніх змагань починають тренування. Павло повідомив, що франківці таки привезли нам прикормочного мотиля , який ми тут взяти не змогли і його хватить на всі команди. Розказує, яка там краса і як там класно, що в Лисичниках на потрібних поворотах розвішані біло-червоні стрічки, що дощу немає... Ну вже добре

, хороші новини одна за одною. Їхати веселіше і нас чекають в Озерній. Вперед, доганяти наших і швидше, швидше на Касперівське водосховище

На повороті на Дзвиняч почекали Тадека з Араїком і рушили в Касперівці. По дорозі, чим ближче до водосховища- тим гарніше. Каньйони, скали, вже з осіннім забарвленням ліси - краса неймовірна. Трошки блуканули в Касперівцях, без пригод проїхали по "маячкам" Лисичники і ми на місці.
Зустрічі з знайомими, привітання і бігом до води, дивитись де і як нам завтра змагатисьі дивитись на красу Касперівського водосховища.
На секторах вже тренування повним ходом, стрияни теж тренуються і відома нам інформація підтверджується - велика верховодка, просто таки гігантська, плотва різнорозмірна, але переважає таки тяжка 150-200 гр. рибка є і ловиться

. Пройшли по берегу, подивились - сектора всі різні, а зона "В" взагалі жесть. Кущі, очерет, обривистий берег. Вздовж всього берега багато сміття, шувару і ряски. Сміття там таки не просто багато, а дуже багато. Сильно псує загальну картину водосховища

Подивились, поговорили, отримали потрібну інформацію. Треба нам табірними справами зайнятись і теж потренуватись. Взнаєм, що палаточне містечко тільки на базі перед в'їздом на сектори і поставити їх в іншому місці просто не реально - дорога, з одної сторони сектора і вода, з другої - гора і ні одного рівного місця. Їдем на базу, димвимось будинок і кімнати, будем думати... Приймаєм рішення таки ставити намети, як і планували і вибираємо рівне місце майже біля самої води. Поки розбирались з речами, ставили намети і більш менш приводили все в порядок часу на тренування лишилось зовсім мало. Зробили дуже просто - не їдем на зони а тренуємся прямо тут, не території бази. Бо все що потрібно - перевірити заплановані прикормки і подивитись на нюанси кльову місцевої рибки

Так і зробили.
Далі було жеребкування зон, вечірні посиденьки, перебіжки з спінінгами по берегу(не безрезультатно - Тадек взяв щучку, насмикали і окуня) , приїзд останнього екіпажу - команди Західний Буг. Не знаю, як хлопцям вдалось по темному не заблукати в тих Лисичниках, але вони приїхали

Видно Вадім дуже добре орієнтується в сільських лабіринтах