В четвер, 25 серпня, по-трошку відходить мій потяг на Київ. Попався говіркий попутчик, який довго мучав мене розповідями про своє життя, роботу, недавнє одруження і т.д. Як завжди, в потязі не можу заснути, тому трішки «розбитий» але в хорошому настрої пів сьомої ранку виходжу на вокзалі в Києві, куди скоро мають під'їхати і інші спортсмени – Влад Кобелюх з Івано-Франківська, члени збірної Андрій Мацуєв і Костянтин Терещенко, а також наш координатор Мітюрич Роман, всі з Харкова. З усіма іншими стикуємось вже в Борисполі, куди ми доберемося на маршрутці.
...Поки стояли в черзі в аеропорті, оголосили про закінчення реєстрації на наш авіарейс
Прориваємося через чергу, і незважаючи на певні перешкоди з боку працівників аеропорту через завелику вагу багажу, вже за якусь годину летимо на Боїнгу-737 до Риму. Роман Мітюрич і Андрій Мацуєв добираються окремо, мають приєднатися до нас в Італії ввечері.В гарному настрої приземляємось, забираємо багаж. Поки двійко українців пішли забирати замовлене наперед авто, ми чекаємо на вулиці. Спекотно))) Навіть дуже... І туалети нічим не кращі, ніж у нас в Києві
В аеропорті Фіуміччіно...
Зліва направо: Дмитро Корзенков, Кирило Чебан, Андрій Мельник, Андрій Красовський
В центрі - Ян Тупіцин, праворуч - Влад Кобелюх
Наші ледве знайшли стоянку з бусом, та ще й Італійці не поспішали оформляти документи, все відбувалось дуже повільно, очікування затягувалось. "Свєршилось"! Повністю запакували багажник нашого мікроавтобуса речами, лишилось близько 180 км до мети нашої поїздки. На жаль, не проїздили Рим, поїхали по об"їзній. Та і взагалі не вдалось нам побачити жодного великого міста, ми їх оминали) По дорозі заїхали поснідать на заправку... Ціни неприємно кусаються. Чверть піци + пивко - близько 7 євро на людину. Жуть...
Процес завантаження
Спека стояла просто неймовірна, бортовий компутер показував +42... По хорошим дорогам доволі швидко добрались до містечка Ceretto di Spoletto, де розміщений наш готель з багатообіцяючою назвою "Panorama"... Поки їхали сюди поміж гір навіть настрою святкового не було, якось все не дуже красиво, вигляд з вікон авто рідко тішив око. Але як тільки почали підніматись до готелю, який був розташований на вершині гори, все різко змінилось. Уууухххх, аж дух захоплювало від пейзажу, що відкривався з тераси готелю, просто фантастика!
Сам по собі готель виглядав доволі страшненько, як і інтер"єр його номерів, але на території чистенько, затишно.
Фото: Ян Тупіцин
Фото: Ян Тупіцин
Хазяйка непогано балакала англійською, радо нас зустріла, доволі швидко видала нам кілька ключів від номерів. Поділились по номерам - курящі з курящими, хроплячі - з хроплячими. Я не потрапив ні до тих, ні до тих
Отримали від хазяйки телефон організатора змагань - містера Барбаросси. Та, нажаль, організатор крім своєї фамілії та відповіді на запитання "ду ю спік інгліш?" по-англійськи більше нічого не знав... Дуже шкода... Як виявилось пізніше, тут дуже мало хто говорить англійською. Вдарили по пиву... 3.50 за бокал... Недурно...Фото: Ян Тупіцин
До готелю ми їхали вздовж річки, тому і повертаємося в тому ж напрямку, їдемо на перше побачення з водою... 10 хв на авто - і ось вона, Fiume Nera, "Ріка чорна" по-нашенськи... Краса...! Неширока, метрів 10, з кришталево-чистою водою і купою форелі... Не схожа на наші Карпатські гірські річки. Форелі дійсно було дуже багато, різного розміру - від махоньких з палець до велетнів лососеподібного розміру. Також багацько було й нахлистовиків. Вздовж річки через кожні кілька десятків метрів стояли знаки з тоді ще не зовсім зрозумілими написами типу "Trutta no kill", "Settore A" і іншими. Ну з першим все ясно, а про другий ми дізналися тільки на наступний день. Знайомимось з Фабіо, який, як виявилось, допомагає своїм друзям - організаторам змагань. Він показав нам, де буде починатись і закінчуватись зона лову, а також розповів, де можна придбати ліцензії на лов. Тому ми навіть встигли частково оглянути зону змагань С, сектори в якій вже були розмічені.
Час промайнув дуже швидко, їдемо до готелю, де на нас ніби мала чекати вечеря, адже з хазяйкою домовились на 20:30... Але довелось посидіти за столом ще годину, поки нам принесуть їжу... Перше знайомство з італійською їжею пройшло доволі успішно - паста (макарони по-нашому) з сметанним соусом на перше, і шматочок м"яса на друге. Смачно)) На десерт нам пропонували фрукти, інші члени делегації чомусь відмовились, а от мій організм, відчуваючи щось неладне, попросив шматок "water melon"-у, і я з апетитом його поглинув)) Спитались за сніданок... Виявляється, італійці снідають чаєм/кавою з тістечками... "Many-many cakes..." Багато тістечок... Пропонували нам домашню випічку, ми ж необережно сказали "оберіть на свій смак". А вже за годинку моє тіло розпласталось в номері на другому поверсі на пружинному ліжечку, яке було настільки хитке, що на нього було навіть страшно залазити...
Субота, підйом за чверть сьома, щоб встигнути до сніданку о 7:30. Я впорався трішки раніше, тож 25 по шостій був уже внизу. Зустрів ще кількох спортсменів - наших, латишів, хорватів. Побачив те, що нам приготували на сніданок. Йопересете... Щось схоже на шведський стіл, де стояв величезний кошик з чимось схожим на сухарі, запаковані в поліетиленові пакетики, і одноразові пакуночки з джемом. "Many-many cakes..." Ще було з десяток прозорих шматочків ковбаси і таких же шматочків сиру, трішки хлібу без смаку, пакетики чаю/кави і двійко чайничків з гарячою водою. Фігасобі, ото поснідаємо. Ну можливо ще не принесли усього, подумав я, бо ще немає 7:30. Організм мимоволі наклав собі кілька шматків тої всячини на хліб, наші ж не квапились цього робити. Через кілька миттєвостей з тарілок зникло все, окрім отих "кейксів". авіть води не всім вистачило і її довелося чекати. Працівники готелю лише розводили руками "В Італії всі так снідають". Нещасний народ... Після сніданку лишились якісь негативні спогади і відчуття голоду на цілий день, хоч я і заникав у кишеню кілька "тістечок"))
Хутенько вантажимо речі в авто і рушаємо до такого собі "інфопоінту", де можна придбати ліцензії для лову риби.
Постійно забуваємо прищіпати паски безпеки, а тут таке задоволення дорого обходиться - чи то 180, чи то 250 паперів. Бабла ж у нас нємєряно! Доволі довго не могли знайти з працівницею цього закладу спільної англійської мови, врешті допомогли латвійці, які тут уже вдруге - спочатку необхідно придбати ліцензію "no kill" на пошті, яка діє півроку, і після цього ще треба купити дозвіл на вилов риби на одній з ділянок річки, а таких тут 3. Два сектора "А", в яких можна ловити лише нахлистом, чуть більше 1.5 км кожен, і сектор "В" довжиною 3.1 км, де дозволялось і спінінгувати, і нахлистувати. Риба обв"язково випускається. Ліцензії коштують 15 оуро на людину, дозвіл на лов риби - 15 євро на день. Ще можна було придбати дозвіл на ловлю поза цими секторами за 5 євро, і там можна забирати рибу собі. Беремо зону В! Витратили десь півтори години на всі ці махінації, повільні ті італійці, нікуди не поспішають... Близько 10-ї попрямували шукати славнозвісний сектор В. Скрізь вздовж річки стоять таблички з назвою сектору, де ви зараз знаходитесь, і ще якимись написами, що не розшифровуються. До ріки на трасі є кілька з"їздів, а також "кишеньки", де можна поставити своє авто. Але нормальних підходів з нашого берегу до води обмаль, видно, що треба перебиратись на той берег. Глибина і стрімка дозволяє це зробити далеко не скрізь, ще й без вейдерів...
Отакою смачною ожиною можна було підживитись на берегах ріки
Насилу знайшли початок своєї зони, припаркувались, збираємо снасті. З трьох палок, що я брав з собою, вибір пав на Daiko Featherweight 1.98 до 5 грам... Моя улюблена палочка для форелі, яка себе дуже гарно зарекомендувала як на відборах, так і на тренуваннях і зборах. Просто фантастична! Довго вагався, що ж брати - шнур чи лєску, вирішив спробувати потренуватись на лєсці, бо на відборах і зборах ловив шнуром, перелаштуватись буде тяжко. Вішаю 1000-й Stradic заряжений лєскою Varivas Super Trout Advance 0.148 діаметру, комплект майже невагомий.
Ось і перший близький контакт з рікою... Дуже близький і дуже холодний... Знімаємо шкари, закочуємо штани і переходимо річку. Вода дуже холодна, за кілька секунд починає "різати" ноги. Ще й дуже незручно йти, камінчики колють стопи. Нарешті переправляюсь на ту сторону і кайфую, пхаючи мокрі ноги у шкарпетки, а потім у кросівки... Ууух, вставляє!
На цій стороні доволі зручно можна пересуватись берегом річки, покидати приманки можна практично усюди. Чим ми і починаємо займатись. Поки я завершую складати свій спінінг, Влад Кобелюх ловить 2 форельки на вертушки. В ногах плавають 2 велетенські форелі, на приманки не реагують - мабуть нещодавно їх хтось ловив - "биті".
Ставлю і я вертушечку, з 2-го забросу в мене клює невеличка форелька, яка благополучно сходить в ногах. На вертушечки клює у всіх і доволі активно. Я ж майже одразу знімаю вертушку і чіпляю резину, на яку мій досвід ловлі форелі практично дорівнює нулю... Треба за ці 2 дні по-максимуму її зрозуміти, спробувати на практиці усі ті знання, що отримав і переварив під час підготовки до цього дійства... На лєску ловити дуже тяжко, майже повністю відсутній контроль над приманкою - немаю уявлення, де зараз знаходиться приманка, адже лєску на фоні перепадів світла й тіні зовсім не видно, та і не відчуваю, чи впала приманка на дно, чи ще ні. Це дуже ускладнює ловлю. А видимість на ріці жахлива - від сонця її непогано закривають дерева, але дерева недостатньо щільні, тому складається дуже складна картина для очей - яскраве світло й тінь одночасно. Але нічого, під чуйним керівництвом Мельника Андрія, мого "особистого" тренера сьогодні, просуваюсь по ріці, слухаю його поради. Ось і перші тички, виловлюю кілька форелей. Якщо на вертушки клює форолька розміром від пальця, то на резину клює більша форель - грам від 100. Точніше клює вся, а от ловиться тільки більша. Наші кажуть про дуже велику кількість покльовок на резину, а от зловити майже нікому на неї не вдалось. В мене ж покльовок не так уже й багато, зате парочку рибок я таки виловив (в мене ж лєска, а вони ловлять переважно на шнур). Місця на річці дуже красиві, просто бомбезні - стільки укриттів для риби! І багато риби... Як тільки підібрав ключик до місця, правильно підібрав приманку і проводку - то клює майже одразу, а от зловити тяжко - не засікається або сходить.
Дуже складна річка в плані кастингу - треба кидати дуже точно, до кількох сантиметрів, а це зробити дуже складно через кілька факторів: по-перше, річка вузька, а на малі відстані до 10 метрів дуже незвично і тяжко влучно кидати, по-друге - рослинність на тому березі, треба, аби приманка летіла максимально близько до води, щоб не зачепилась за гілля, що звисає над водою, і ще й рослинність на нашому березі заважає закинути. Мені таки довелось парочку разів згасати на той берег по воді за приманкою. Тяжко пересуватись річкою в шортах - дуже багато кущів гарної такої, міцної ожини і нестійкі береги - без доволі сильних подряпин не обійшлось, сам кілька разів на гепі ковзав майже у саму воду згори.
За півдня проходимо десь половину дозволеної ділянки, хлопаки переважно ловлять на вертушки, лише я і Мацуєв Андрій впираємось у резину. Під кінець тренувань стаю на яму за перекатом глибиною метра 2, а може й більше. Ну, думаю, тут буде просто пипець! Але на диво риби мало... Виловив усього одну грам на 300, та ще заробив з 2 покльовки. На самому цікавому місці підходить Андрій Мельник і сповіщає, що вже час вирушати назад, адже домовились о 16 год. зібратись біля переходу через річку. Гм, я такого не чув...
Значить повертаємось... Як виявилось, цієї інформації не почув не тільки я, тому ще двох спінінгуїв доводелося чекати півтори години Біля "броду" почали по-чучуть ділитись враженнями, відпочиваємо. А Ян вирішив не витрачати час і за кілька метрів нижче по течії вирішви покидати приманочки. І таки вполював форель-красуню! З вигляду грамів на 600-700!
Цього йому вистачило) Мене ж таке не лишило байдужим, попросив в нього для проби його спін Major Craft Volkey і спустився ще чуть нижче по течії. Приманку Яна не міняв, довелося пристосовуватись до неї, бо той силікон дещо відрізнявся від того, що юзав я. Та за кілька хвилин і в мене покльовка, після недовгої боротьби беру форельку грамів на 250 - супер! Хвилин за 10 маю ще одну покльовку, але мимо... Нарешті підтягуються пропажі... Не знали вони, що тре повернутись на 4-ту годину, ну хоч чуйка, що час повертатись, спрацювала) Сідаємо на березі, коротко "виговорюємось" що, в кого і як, вирішуємо час, що залишився до вечері, використати на огляд зон змагань - вони мали б бути вже розмічені.
Переходимо пекельно-холодну річку і прямуємо в сторону зони А. Річка тут чуток інша - більш вузька, глибина трішки більша. Є кілька дуже "жирних" секторів, у яких буде затримуватись більша кількість риби. Але чим уся річка дуже класна - хороших місць дуже багато, буквально парочка секторів видалась нам неперспективними взагалі. І то, місцева маленька форель повинна там бути. По дорозі заїхали в місцевий супермаркет. Вибір не дуже великий, але ціни тішать око - 6 пляшек пива місцевого виробництва - близько 2 євро, якесь краще пиво - 4 пляшки за 2.80! То тобі не 3.50 за одну...
Річка в зоні змагань А чуток інша - більш вузька, глибина трішки більша.
Є кілька дуже "жирних" секторів, у яких буде затримуватись значна кількість риби. Але чим уся річка дуже класна - хороших місць дуже багато, буквально парочка секторів видалась нам неперспективними взагалі. І то, місцева маленька форель повинна там бути. Ловити треба скрізь, форель буде!
...На вечерю знову паста... Цього разу з томатним соусом... І знову після пасти невеличкий шматочок м"ясця... Чому не дати його одразу з макаронами? Зате фруктів цього разу не пропонували, а на моє питання "Де фрукти?" казали "Ми не знаємо, ми тут не головні"... Після вечері в нас розбір польотів, отримуємо від тренерів настанови на завтра - ті, хто ловлять - ідуть на річку, а всі інші прямують на відкриття Всесвітніх риболовних ігор у Флоренцію. Навіть не знаю, що краще - тренуватись на ріці чи потрапити на то дійство... Нарешті після душу поринаю у своє "страшне" ліжко і вирубуюсь.
Продовження на днях...
, Костя восьмий, Андрій дев"ятий, а Влад дванадцятий. До трійки нам по балам далеко, але на парочку позицій піднятись можна! Будемо боротись. Італійці йдуть з великим відривом попереду, в трьох зонах вони перші, лише Олексій Шанін зміг "дати бій" і посунув італійського спортсмена на другу сходинку. Молодчага! Багато я тут вже про нього наслухався)
5 хвостів, 9.5 балів, невтішно... Принаймні немає десяток, як учора... Але це не дуже радує. Ті ж, хто пішов вниз зони від самого старту, відловились гарно!
цигани,бля,європейські...отброси Великої Римської імперії.Хороший сюжет для адвокатів 
