Розкажу, як я з"їздив на риби в Іванівці, другий кар"єр.
Вирішив я собі ще разок в цьому році поплавати на човні, загрузився в маршрутку і поїхав. Погода була приємна – похмуро і тепло, все починалось просто чудесно. Потім я приїхав, виліз з маршрутки, і коли закидав човна на плечі, відірвалася лямка (я його ношу прив»язаним до рами від рюкзака типу Ярмак), то 1 добрий чоловік допоміг її доперти до води.
Тіко я виплив на воду, почався середньої тяжкості і високої противності холодний дощ, під яким я змок в моменті. А він не мав починатись по прогнозах, тому з дощового комплекту я мав тільки штани, а в разі невеликого дощу надіявся на свою лижну куртку, яка дрібні дощі витримує повністю. А тут троха промокла. Бачив як мужик з берега зловив карпа прибл. 1 кг, вроді на джиг. Я теж ловив переважно на джиг, в одному місці мав обережну покльовку, потім в іншому місці ще покльовку, потім зразу за нею ще одну, підсічка, і зачотна риба вже шось там шарпає. «Брешеш, не втечеш, від мене ще ніхто не втікав», -

голосом Брата Щербакова подумав я. «Фіг тобі»,- подумала риба і втекла. Більше покльовок не було.
Тут раптом дощ припинився і з-поміж хмар вилізло СОНЦЕ. «Ура, буду сохнути», - подумав я. Сонце одразу сховалось і пішов дощ...
І так мок я 6 годин. Дзвонили зі Львова, кажуть сухо і прикольно, з Червонограда – там взагалі сонце. Оце я класне місце вибрав і приїхав відпочивати, гг. Нарешті вирішив закінчувати і порулив до мікропівострівця з боку річки, щоб там вилазити. Але в процесі вилазення подумав, що тут не зручно, і погріб в другий кінець озера, ближче до траси. Коли вже майже доплив, то захотів ще покидати в місці, де були покльовки і... А де ж це мій спінінг? Га?? Забув там на березі, банєк. Гребуууу назад через все озеро, і регулярно стаю і в бінокль заглядаю, чи там ніхто не ходить, бо людей на кар»єрі як завжди багато. На щастя, мій чудесний Глуміс там мене і чекав. Знов гребу назад, - за дурною головою і рукам нема спокою. Ще заробив 1 обережну покльовку на джиг.
Дощ закінчився як тільки я виліз на берег, десь біля 3 години. Все, що я мав - мокрісіньке, відповідно рюкзак з 25 став важити більше ніж 30 кг

. Лямку пришив в польових умовах, закинув на плечі і.. пірвалась друга лямка.
Якось доніс, повезло ще - 1 місце вільне в маршрутці було.
Я мав вийти біля Скрині і там-же пересісти на свою маршрутку, але подзвонив колєга, і я провтикав зупинку, мусів ті 35 кг з відірваною лямкою на горбі волочити назад з Приміського вокзалу.
Щасливим завершенням цього прекрасного відпочинку стало те, що я живу на 8 поверсі, а ліфт не працював...
П.С. жодної риби не зловив.
П.П.С. Як не дивно, почувався я як той лижник з відомого анекдоту – «А все-таки краще, ніж на роботі!»
КПСС. Є в світі якась рівновага : наступного дня (вчора) поїхав з друзями на суперсекретну водойму і затвічив 13 щучок і заджигачив 2 окунці.