Львівський клуб активного відпочинку

В п'ятницю після обіду ми терміново вирушили в Закарпаття для прийняття участі в облавному полюванні на кабана. Запрошення надійшло несподівано, а тому часу на роздуми і приготування у нас майже не було. Вирушили галопом. Вперед нас гнало невідоме облавне полювання в горах, про яке ми знали лише з рідких розмов учасників, а також деяких описів в літературі. Одне знали точно-нас чекало справжнє випробування на міцність і виправку, знайомлення з звіром який проживав в горах, його повадками, а також порівняння з облавами в рівнинномиу лісі. Прибули на місце пізно ввечері. Нас вже чакала вечеря і приготовлений організаторами облавного полювання бограч, який також значився для нас в лінійці невідомого, так як справжнього його приготування майже ніхто не знав. За розмовами просиділи до півночі. Під'йом був зіграний в 5 годині, бо в 6:30 нас вже чекали на місці загального збору. Приємно здивувала підготовка облави, а власне в назначений час нас чекав автомобіль ГАЗ-66 і 10 загонників з собаками. Автомобіль доставив нас до підніжжя гірського масиву від якого ми повинні були пройти до лінії номерів першого загону. Вже відразу з перших кроків ми зрозуміли, що полювання буде особливе і не з легких, так як відразу відчулась малопідготовленність стрілків до руху вверх в повній амуніції. Особливо неприязливо нас зустрів гірський ліс, про який необхідно сказати декілька слів окремо, так як він виявся нашим основним екзаменатором на звання мисливця. Гірський ліс в цю пору року чудесний, але, як виявилось, не цього разу. Після жовтневого буревію ліс був наче після облоги Сталінграду -величезні буки лежали на землі поховавши під собою все мале і середнє з рослинності, поховавши під собою лісні стежки як людські так і тваринні. Пробиратись на номери була одна мука. Деякі справлялись з завалами повзком на животі, деякі на спині, але йти треба було вперед. Чого власне так категорично вперед-бо йшли ми по слідах групи кабанів, яка налічувала 17-18 особин і знаходилась в постійному русі. Постійний рух був обезумовлений гоном, який в цей час відбувався в їхньому середовищі. Гон їх гнав вперед через буреломи, завалля, гнав без їжі і передишки. Це якраз закони природи, які в їхньому середовищі дотримуються чітко, крім того гнали ще і загонні собаки. Наше завдання було в енній точці зустріти цю групу, але де ця точка, де це місце зустрічі незнав ніхто. Загони йшли один за другим. Вже на четвертому було зрозуміло, що природа бере верх над людськими силами. Піднесення і здивування, а одночасно і деяке побоювання прийшло під час виявлення 'купалень'кабанів, які нещодавно на ходу тут прийняли ванни і залишили відмітки з мокрої глини на стовбурах дерев. Деякі відмітки сягяли 1.30 метрів заввишки від землі. Нам було зрозуміло які велетні неслись попереду нас. Загонщики обложили ці місця по всіх правилах, але ... Темнота в горах несеться з шаленою швидкістю, а попереду ще спуск, а тому керівниками полювання було прийнято єдине павильне рішення-облаву завершити. В даний момент ми знаходились на відмітці 980 метрів над рівнем моря. Спуск виявився ще важчим ніж під'йом бо попереду вже була кромешна темнота. Сьогодні переможцем виявився звір, але це ніяк не засмутило учасників облави, бо в багатьох випадках ми почерпали багато нового в даному виді полювання, зрозуміли деякі його нюанси, провели чітку різницю між полюваннями в горах і на рівнині, зробили повчальні висновки на рахунок фізичної і технічної підготовки, а головне були в постійному контакті з природою. В викладених фото ви самі зрозумієте всю красоту нашої природи і захоплення від спілкування з нею.

Чесно кажучи на облавне полювання в гори мене вже не затягнеш, навіть як би за це ще доплачували
Полювання було дуже важке фізично. Дуже ускладнювало пресування по горах те що ліс був майже непрохідний. Потрібно було буквально протискатись поміж гілок завлених дерев. В деяких випадках пройти було неможливо і доводилось обходити через сусідні горби.
Правда полювання на фазана, яке відбулось на наступний день згладило весь негатив і додому всі повернулись змучені, але задоволені.

На вашу думку з чим повязано те що не був добутий трофей

Всьому винний гон.Тільки він не зупиняв тварин ні на секунду вже приблизно декілька днів.Ми просто не встигали за групою фізично із-за бурелому в лісі.По часу гон розпочався зі сторони сікача нормально,а зі сторони самки запізнювався(потепління).Вона постійно тікала і вела все стадо за собою без зупинок:!: