Львівський клуб активного відпочинку

Найкращий відпочинок! Єднання з природою

Активний відпочинок,задоволення,сімейний відпочинок,поєднання з природою!!!

Рибалка це стиль життя!!!
На роботі у вільну хвилину думаєш про рибалку.
З друзями обговорюєш як? коли? і на що?
А коли вириваєшся до водойми починаєш відпочивати тілом і душею!

А для мене рибалка - це можливість відпочити від всього !


Ну хіба є щось краще за тишу, туман, схід сонця та очікування першої покльовки?

/

PIKE KILLER написав:пропоную дадати пункт " приготування до рибалки " , це ж теж не абиякий кайф !!! коли купуєш, або власноруч вигтовляєш, скільки надії та сподівань !!!

Точно! Коли починаєш готувати прикормку власноруч, а ще коли експериментуєш і після того як всі снасті стоять готові відчуваєш спокій на душі .
А ще прикольні відчуття коли зацеп..І відчуваєш що воблєра за 150 грн зараз не буде І через хвилину витягаєш його "живим і здоровим". На лиці зразу

cyrkon написав:А для мене рибалка - це можливість відпочити від всього !

Ну хіба є щось краще за тишу, туман, схід сонця та очікування першої покльовки?

Звичайно є, це чиста ріка, бистрина і покльвка харіуса на суху мушку....

Ну і гурмани , могйом.

я за 2 варіант . ри балку ліпше поєднувати тільки з рибалкою, а не з бутилкою "огненной води", тоді вона получиться крашою, наприклад в мене був варіант з колегами їхати на рибалку, як на змагання 2*2 чоловіка , але друга команда була дискваліфікована за неявку одного з учасника, програвша команда мала в кінці чистити усю рибу яку впіймали.)) на рибалці можна придумати багато цікавого)))))!!!

Кращого релаксу ніж рибалка, мабуть, я не знаю. Це як наркотик, чекаєш її, не спиш, а коли не вдається поїхати або просто піти на ставок, то злий на весь світ,А згадайте той момент коли заходиш в спеціалозований магазин-шопоголіки "ховаються", ти скуповує все і виходиш з нього з 0 грн. в кишені....за то щасливий і впевнений що саме це тобі допоможе впіймати того трофея про якого мрієш....А ранок коли прокидається природа ...сходить сонце,ти відчуваєш щось первинне в душі ...щось незвичне і трепетне....

А для мене рибалка - це боротьба. Боротьба на тему "Хто розумніший". Раз я , раз риба, але суддя-природа інколи вносить свої корективи... Це спілкування на природі , фантазування з приманками , побудова
різних стратегій . Багато моїх знайомих довгий час підсаджували мене на рибальський спорт. Але це субєктивний вид спорту , занадто багато факторів впливу на виграш. Я вибрав інший шлях і через те тепер без рибалки не можу жити.У всьому винен азарт . Згадав фразу мого друга - рибаками не стають, рибаками народжуються. Я з ним цілком погоджуюсь , бо якщо людина від народження немає ніякої шани до природи і всього живого , її вже не переробиш .
P.S. Але найкращим на рибалці є обід , за яким згадуєш найсвітліші моменти і який рятує від безкльовя , обід , під час якого породжуються трофеї і байки, і накінець рибаки стають друзями нерозлий вода...

Я хочу побажати всім Вам бути справжніми *Рибаками* З повагою Маркіян

Иногда читаю отчёты о рыбалке где рыбаки пишут:
- Сегодня рыбалка не удалась, поймал всего 10 карасей и одну щуку.

Всегда хотел спросить, а сколько нужно поймать чтобы удалась? На ужин вроде хватает, конечно без соседей и закруток на зиму.
У меня лично есть такая поговорка - поклёвку видел, можно идти домой

Рибалка для мене… Блін, та що тут писати, тут і так все ясно… Хоча коли сів…подумав…лізуть в голову спогади про дитинство, як все починалось… Ліщинові вудки, що разом із жилкою, поплавками з пір’я зберігались під стріхою на дворі… Тоді насажений на пір’я просвердлений корок вважався проявом досвіду і прикладом для наслідування… Нарешті батько приїхав з відрядження - привіз дві бамбукові (ОГО-о-о! ) вудки і магазинні поплавки з того ж пір’я, але саме ті, яких не вистачало! Беремо лопату і ввечері ідемо в сад копати хробаків, і хоча вже майже повна півлітрова банка, нишком сперта у баби, але здавалося, що їх все-одно не вистачить, бо рибалка ж завтра з батьком має бути ого-го яка… Довго не засинаєш… Крутишся в ліжку… І нарешті відчуваєш рано-вранці крізь сон батьківську руку в себе на плечі, і шепіт довгоочікуваного слова «Пора!» . Ідеш із новими вудками в руці і все оглядаєшся на батька – ну чого ти так повільно, тож всю рибу не встигнемо впіймати, а може місце вже зайняте, а може… Нарешті на березі, перший закид, поплавок у воді… І хоча шкіра вся мокра від роси – холоду не відчуваєш, бо ЗАРАЗ КЛЮНЕ !
Продовжувати можна довго і багато… Були і карасики розміром з ще тоді дитячу долоньку, які складались у пластмасове відерце і були предметом зовсім недитячої гордості . Були і перші трофеї, які ще досі зберігаються, правда лише у спогадах, бо фотоапарат тоді був доступний далеко не кожному.
А що сьогодні змінилось? Все і нічого одразу… робота, сім’я, діти, відрядження … постійно кудись спішиш, все заплановано на місяць вперед, який там час…
Але нарешті завтра субота!
І сидиш ввечері, перебираєш приманки в коробці. Здається що чогось все-таки не вистачає, як тих черв’яків у дитинстві, адже завтра рибалка має бути ого-го…Крутишся в ліжку під таке рідне вже сопіння дружини.. І зранку будить не будильник (до нього ще цілих 15 хв) а саме той шепіт з дитинства «Пора!»… Їдеш у транспорті, стискаючи в руках недешеву снасть, придбану на відкладені нишком гроші і розумієш, що рибалка – це не хвороба… не звичка… не просто засіб забутися і розслабитись, побути наодинці із собою… Рибалка – це і є те дитинство, яке постійно залишається з нами, і яке так не хочеться відпускати від себе… Тішишся як малий тій верховодці, тому окуньку ( ), впійманому на снасть загальною вартістю в півтори-дві зарплати , а на лиці і всередині такий щасливий! Лиш батька не вистачає поруч, щоб похвалитись, заглянути у його садок і по-доброму позаздрити його улову… От така вона – РИБАЛКА.

Ну більше ніж в попередгьому пості ,особисто для мене, не скажешь.!!!

Кажуть,що жінка ,яка не бачила свого чоловіка на рибалці ,не знає за якого терпеливого ,чоловіка вона вийшла заміж