Пошук по www.active.lviv.ua:
Пользовательского поиска

Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

Прути, шнури, підліски, бекінги, інструменти та матеріали, мухобудування

Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 11.08.2009 03:50 pm

Оскільки Нахлист і особливості ловлі риби принципово відрізняються від всіх інших видів риболовлі хочу запропонувати звіти про рибалки на мушку описувати тільки у цій гілці.
ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО
- Коли Ви хочете поділитися своїми успіхами і трофеями, то не забувайте що Ваші повідомлення читатимуть не тільки чесні рибалки, але й недобропорядні люди, які винишують водні ресурси нашої рідної країни(зашкоджуючи тим самим собі і наступним поколінням), тому прошу не розголошувати про місця де ви ловите/-ли (максимум - Регіон).
- Усе решта - стратегія ловлі, мушки будуть завжди вітатися і служитимуть як для початківців, так і для практикуючих нахлистовиків

Звіт з Кольського полуострова
Дорогі колеги хочу вам запропонувати звіт з рибалки з Кольського п-ва (від 1-го по 9-те серпня) мого колеги з Києва Едуарда Ковалевського. Він нахлистовик із семирічним стажем, вяже прекрасних мух, особливо лососеву класику, а також нахлистовий консультант у компаній Екстрім Експедішн.

Первую неделю августа провели на Верхней Варзине, на базе «Кумжа».
Вылезли из вертушки, поужинали, побежали на воду. На втором пуле семужья поклевка и сход после нескольких секунд борьбы... Температура воды выше 14, но ес-но, после такого начала сразу "уперся" в семгу, и упертость еще больше возросла (о чем впоследствии пожалел - см. дальше), когда на следующий день увидел периодически прыгающих мамок длиною наверняка больше метра и один из финнов во время ночной ловли кумжи попутно умудрился припарковать семгу в 97 см. В результате мной было поймано всего две рыбы и еще три "нервных" подсечки, после каждой из которых пальцы в дверь хочется засунуть. Зато побит личный рекорд (92 см). Попутно попадаются гольцы (400-800 гр, довольно много) и поймано две хорошие форели (53 и 55 см). Но о форели отдельный разговор…
Итак, я первые четыре дня "пробиваю" семужьи пулы, а четыре горячих финских парня, которые были с нами на базе, почему-то спят... а ночью ходят ловить кумжу... 5 рыб за ночь, 12 рыб, 18 рыб... Когда это говорилось за завтраками, я думал только о семге.
Все-таки решились с другом в предпоследнюю ночь сходить посмотреть, че ж там эти финны делают. Пришли на пул в часов 11 вечера. Тишина... Рыбы не видно... Около 12 начинает летать ручейник и то там, то сям периодически появляются кумжины, делающие "дельфинчика" (прим. автора - это когда кумжа собирает насекомых с поверхности :-) сначала появляется раскрытая пасть, затем спинной плавник... довольно похоже на дельфина
). Процесс начинается захватывающий - видишь кормящуюся рыбу и нужно подать муху ей под нос. Проводка, вторая, есть! Несколько минут борьбы и сход. Меняемся с другом местами. Через несколько минут он вываживает полуметровую кумжу. Рыба показывается по всему пулу, но кастеры из нас неважные и мы идем дальше. Среди сплошных порогов видим участок гладкой воды размером 15*15 метров, и «дельфинчика», который показывается каждые три-пять секунд. Начинается соревнования «чью муху быстрее возьмет». Побеждает друг, но рыба уходит вниз, в бурло, и сходит. И т.д. Понемногу приходит понимание, что мы потеряли, когда спали ночью…
Но я довольно упертый и днем снова пытаюсь поймать семгу. И снова прыжки громадин, испорченные нервы и усталость к вечеру. Друзья на ночь идут вверх по течению, я иду вниз. Первую полуметровую кумжу ловлю рано, «пробив» небольшую обраточку за большим камнем в метрах 100 от лагеря. Иду вдоль реки вниз по течению. Полетел ручейник, но выходов рыбы не видно. Рядом с подводным камнем замечаю появившийся спинной плавник. На третьей проводке удар и минимум пять минут борьбы. Без подсака кумжа в 62 см приходится «парковать» как семгу, между двумя камнями – других вариантов нет. Реанимировал рыбу, покурил и пошел спать – хоть и последняя ночь на северной рыбалке, но с адреналином перебор, все-таки одноручная пятерка – это не двуручник 7/8 класса… И Рыбу свою я поймал… Даже две Рыбы…
Резюме. Все-таки надо было днем спать, а ночью ловить…
Перше джерело звіту тут http://forum.extour.com.ua/viewtopic.php?t=190,. Він охоче відповість на всі запитання!
Фото додаю внизу! Приємного перегляду! :f1:
Приєднані файли
1_IMGP0128.jpg
1_IMGP0106.jpg
1_IMGP0088.jpg
1_IMG_4436.jpg
1_IMG_1011.jpg
1_IMG_0996.jpg

Аватар користувача
Макс
 
Повідомлення: 179
З нами з: 29.04.2008 01:35 pm
Звідки: Львівський

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 25.07.2011 11:29 am

Нещодавно був у Чорногорії і мав можливість порибалити на прекрасній ріці Тара, яку називають сльоза Європи. На цій ріці окрім рибалки можна зайнятися рафтінгом, банджо джампінгом, подорожами, але в мене була тільки рибалка..

Перший день
Виїхали о 7:30 ранку з м.Будви. Дорога була не дуже дальня, але довга через серпантини, каньйони як на всіх дорогах Чорногорії . Мій чорногорський друг Младен запропонував нам їхати в м. Колашин на р. Тара. В Колашині є нахлистова зона вздовж річки на 5 км, ліцензія коштує 10 Євро/день. Спочатку хотіли жити в готелі (я сказав би навіть нахлистовому, бо там проводять фести-семінари), але нам то було трохи задорого (десь 40 Євро). Він нам запропнував переночувати у самого рибнадзора за 10 євро з носа + він живе 100 м від річки. Приїхали під саму ріку, поки чекали рибнадзора Вейо, я вже бачив як харіус харчується на ріці. Вейо нас забрав, пригостив кавою і лозою (місцевою самогонкою із винограду) і ми пішли рибалити. Чистота ріки просто вражала на повал, недарма її називають сльоза Європи. Я почав з «франції» на найближчому перекаті як і у нас – майже під ноги, але успіху не було.. Вейо якось бачив де сидить риба і мені показував.. я ні.. кидав... кидав.. ніц. Потім він мені каже «Ти єст проблем. Река чиста. Риба тебя видит». Треба було кидати з одного берега під інший. Я «францією» так не міг, тому майже на колінах став і кидав під берег.. на протязі години злапав першу «пастрмку» (форель по їхньому). Потім ще був вихід, але зірвалась. Риба також була трохи активна на сухаріка, але успіху не було. Настала 3 година дня і ми пішли на обід. Нас дуже гарно нагодували (причому ми спочатку попросили, щоб нас відвезли в якусь забігаловку, але Вейо вперто сказав, що о 3 прийде його жінка і вона нас нагодує). «Укусно» поїли. Вейо відвіз нас на місце до мосту, яке я не раз бачив в ютубі. Там ловила нахлистова сімейна пара з Румунії, а ми з України такі самі). Трохи на англійській ми розумілися. Вони вже були перед нами там 3 дні (до речі кожен четвертий день рибалки на тому місці - безкоштовний). Це місце було дуже схоже на наше улюблене впадіння, тільки глибина там сягає два і більше метра. Харіуси на дні просто лежали..Що я їм не кидав, а їм було пофіг. Почав ловити методом Вейо – кидати під другий берег і цапнула форель (до 20 см.), потім зловив ще харіуса стандартного як і у нас. Вниз по течії було лінки йти, а вверх – дорога до нічлігу. Я ловив звичайним класичним апстрімом і де-не-де виловлював форельок. По фото видно яка красива річка, а ловив і милувався кожним перекатом і балдів, що я тут, на тих омріяних місцях, які я бачив тільки на фото. Младен (нажаль ми з ним так і не зустрілися, бо йому трохи було до нас добиратися, а в нього зара сезон – мушки на замовлення в’яже і гідом працює, причому одним із найдорожчих в Чорногорії (бере 50 євро за день+бензин) час від часу мені наяюрював по телефону і давав поради. Обіцяв що після 17-18 почнеться «бум» на суху мушку… І все-таки «бум» почався коли сутеніло. Форель виплигувала як дурна. Це не був справжній «хетч»(масовий вильот мушок), але риба виплигувала агресивно. Я відривався покльовками, виводжуванням, краєвидами.. В той час Ляна на перекаті класично витягнула харіуса на «францію» (на німфу, яка вже була без головки, нитки торчали у всі сторони – фото на ссилці). Не хочеться брехати скільки я зловив форелей, але штук 25-30 точно. Тільки форель.. навіть не вірилося, але то було супер враження. Вже зовсім темніло і холоднішало в горах, Ляна ходила по берегу щоб не змерзнути, а я ловив і ловив майже до повної темноти…
Вечір ми провели прекрасно спілкуючись з Вейо (він ловить з 6 років, а нахлистом останні 2) і його жінкою Весною. Пили лозу, каву, курили, обмінювалися досвідом. Вейо показував мушки на хучо-хучо і казав що наступного року поїдем на них. Він також заядлий мисливець і показував нам фотки з кабанами.
Десь ще між тим похвастався Младену і він був щиро за мене радий (казав, що я «траут кіллер»). Як не крути, а вони наші люди – душевні слов’яни.
Настала північ і ми домовилися прокинутися о 5 і виїхати до мосту.

Другий день.
Я прокинувся разом з будильником, жінка вирішила виспатися. Ми попили кави і поїхали до мосту. Румунська парочка приїхала після нас – це мене радувало. Я вже встиг зловити форельну під 30 см. Десь біля 6 ранку почав біситися харіус і я перейшов на сухаріка. Не на всі мушки клював. Вейо дивився в мій флайбокс і вибирав мушки які треба поставити. Одну таки він вдало вибрав і я зловив харька (той що в мене найбільший на фото). Мене сухарік трошки дістав і я перейшов знову на німфи. Вейо спав в машині. Чесно кажучи я був вже втомлений його порадами. Поставив свою робочу важку німфу, закинув декілька раз в струю, і шнур зарухався. Підсікаю. Ой щось важке. В паніку не впадаю, вона мені пару раз показалася на поверхні. Роблю на ріці шум. Кричу до Вейо типу «Подсак». Він мені щось базарить непонятне по чорногорськи. Я вроді далі на морозі з нею воюю. Так продовжувалося може 3 хв, а потім вона бздень і усе обірвала (або я думаю перетерла об камінь чи імпульсивно в яму вскочила).. В мене руки опустилися, серце б’ється, Румун аж підбігав офігівший..
Тепер про неї трішки
Вона вже не вперше там ловилася і там живе. Її ловлять там і слідкують, щоб ніхто не вбив. Відпускаючи – цілують). Вейо бачив цю форель вже там не вперше, тому його оцінка була – 3,5 кг.
Всеодно, я був щасливий принаймні тим, що я відчув її силу і присутність. Після мого фіаско вона зійшла на спокійну воду і ми її бачили як вона відпочивала. Коли засвітило сонечко на це впадіння, то було видно як якась величезна видовжена чорна тінь плавала в бистрині. Як я не пробував її там виловити ще, але вона не брала… Отже пробув я на тому місці до 10:30 ранку і пішов вниз по течії. Якщо вверх по течії були тільки форелі, то внизу ловив тільки харіусів стандартного розміру 20-25см. Мій час був до 13:30. Отже менше обловлював місця, а більше йшов по річці вниз щоб побачити її красоти. Тим не мене з десяток харіусів я ще встиг злапати. Коли розповідав про це Младену, то він казав мені “Mate I really like you, even I never had it on the hook”.
Біля першої мене вже чекав Вейо біля мосту. Це були останні хвилини на ріці Тара, бо о 2-ій вже ми мали сідати на автобус в Будву. Приїхали до нього в дім. Розрахувалися. Він мене виписав бумажку – ліцензію на пам'ять. Ляна сиділа на терасі, а я повний вражень розповідав про монстра який в мене був на гаку…
Вже ввечері ми були на пляжі. І що на тому пляжі… Я дивився в гори, на фотки, і згадував кожну прекрасну мить проведену на ріці і вперше за 3 роки від нашого знайомства з Ляною вона побачила як з мене витікали рікою сльозинки…
Коли ми від’їжджали, а тихенько поклав пару копійок на підвіконнику наших господарів примовляючь «Ми ще туди повернемось..обовязково повернемось..!!!»
Фото тут fotki.yandex.ru/users/koljad/album/126994

Аватар користувача
Макс
 
Повідомлення: 179
З нами з: 29.04.2008 01:35 pm
Звідки: Львівський

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 04.12.2011 10:29 pm

:appl :appl :appl :appl :appl Браво!!!!! Звіт заворожив :) :) :) :cry: Аж сам чуть не заплакав :cry: :cry: :cry:

Аватар користувача
qwertyuiop
Львівський клуб активного відпочинку
 
Повідомлення: 189
З нами з: 06.11.2010 06:28 pm
Звідки: Leopolis, Galicia

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 02.10.2012 09:52 am

Щоб знову сюди повернутися

Нарешті випав момент виїхати коли є погода на рибалку. Прогноз в інтернеті обіцяв сонце і тепло, і я без вагань відпросився у всіх, щоб прожити один день по-справжньому… Вже у середу, після обіду, робочої атмосфери в голові не було.

Осінь отримала борг у літа…
Зазвичай їду на рибалку на першій маршрутці, яка виїздить з головного вокзалу о 4:20 ранку і як завжди мені не спиться до цієї пори, зате я встигаю пов’язати мушки і просто не спати в очікуванні рибалки. Але не у цей раз. Якось вийшло так, що останнім часом я дуже втомлююсь і в цей раз ледве мав сили спакувати вейдерси і мушки у рюкзак та й завалитися о 22:00 спати. Колись мені казала лікарка, що найважливіший сон від 22:00 до півночі. Він практично заміняє цілу ніч сну. Людині-сові ці лікарські байки – для бабусь, оскільки зазвичай, тільки від 22:00 я починаю заспокоюватися від денної суєти, а коли всі вже нарешті повлягаються спати, тоді і настає мій час, коли я можу на чомусь сконцентруватися, не розсіюючи свою увагу на інше. Але зараз я просто завалився, а ударні дві години дали про себе знати і вже біля третьої ранку я прокинувся бадьорим. Залишалося лише попити чайку з цигаркою на балконі і чимось себе зайняти до 4:15 ранку. Термометер показував +17-18 градусів – значить можна їхати у футболці і не брати фліс і тягати з собою цілий день (Дуже мудро, Максе, що ти на термометр глянув. А от я цього не зробив і тягав цілий день з собою по спеці теплу куртку і теплу напівкуртку – прим Р.Я.). Так, я знав, що коли я приїду о 7 ранку в гори, відчую різкий холод і прийдеться годинку поколотитися, поки не вийде сонце (Якби ж то – вже в 7-ій ранку взагалі не було холодно – прим. Р.Я.). З іншого боку я знав, що вдягнувши вейдерси, накинувши рюкзак мені буде тепліше, тим паче на свою «бродячу» рибалку я звик брати лише маленький рюкзачок із найнеобхіднішим і не більше (Востаннє вклинюся. Не знаю, як тобі це вдається, бо мені завжди бракує рюкзака. От в середу я поїхав з рюкзаком, тубусом, сумкою через плече, де були мушки і катушки, а також фотіком, також через плече – прим. Р.Я.). Я дуже люблю передачу із участю Бера Грілса «Вижити будь-якою ціною», тому інколи намагаюсь хоч якось себе дисциплінувати, згадуючи його розповіді. В маршрутці зустрів старого друга Діму-поплавка і ми спілкуючись про усе їхали до Стрия разом, а далі наші дороги розходились – я тримав курс на Сколе, а він на Франківщину. Погода мала бути файною, і Поплавок сказав грану річ про цей день: «Осінь взала погоду в борг у літа». Десь так все і виглядало. Як і планувалося, я вискочив з маршрутки десь о 7 ранку в Межибродах і пішов до ріки. Ранковий колотун ніхто не відміняв. Вже біля ріки я швиденько передягнувся у вейдерси, але далі відчував ранковий гірський дубак, особливо коли прив’язував мушки до повідків…

Без «франції»
Був у мене період у житті, коли я не мав можливості майже ціле літо їздити на рибалку, тому коли вирвався десь аж у вересні на рибалку, в мене сформувався такий стереотип, що потрібно ловити тільки французьким методом щоб вгамувати голод і зловити якомога більше риби. Так тривало 2 роки, поки в мене не з’явилося певної втоми від цього і я скучив за шнуром. Цього сезону переважно були харіуси дуже малих розмірів в мене та у всіх друзів-нахлистовиків, тому я не мав особливих надій на гарні екземпляри і по кількості не хотів виступати, тому й вирішив сказати франції «ні».
Відверто кажучи я дуже відвик від шнура, але відчув деякий кайф від закидів. Ловив переважно апстрімом і вже протягом перших тридцяти хвилин рибалки в мене була перша покльовка. Риба боролася дуже міцно і незвично. Що це було я не вгадав, поки не підтягнув рибу поближче – це був вусач-марена.

Загадкові дельфіни
Після першої риби почалися відбуватися приємні виходи риби на поверхню. Більше, ніж впевнений я думав, що це харіуси. Все, що я їм пробував кинути вони не хапали. Потім вони перестали виходити біля мене, але на протилежному боці я побачив вихід незлих риб і вирішив перебратися туди. Через сильну течію і величезне каміння мені прийшлося дуже багато обходити і обловлювати перспективні місця. Минула десь година поки я добрався до приміченого місця, але тут мене чекало фіаско – риба не велася, хоча я її і бачив. По її поведінці під водою нарешті зрозумів, що це точно не харіус.
В цей час сонце вже виходило із-за гори, але я ще був у затіненому місці, тому і надалі відчував холод, аж поки не почався теплий вітерець, який немов пічка зігрівав мене своїм подихом. Доходжу до великого плеса, а риба просто нагло вискакувала з води. Мої мухи ігнорувала, а що вона робила і за чим полювала так і залишилося загадкою. По вигляду нагадувала вусачів і я попрямував до стику річок Опір та Стрий. (Пардон. Ще разок. Два роки тому я став свідком такої ж ситуації, і так само на Стрию. Риба бронзового відтінку постійно стрибала з води, але від мух відмовлялася. Пам’ятаю, що тоді я подзвонив до Поплавка і він сказав, що це марена – Р.Я.)

Початок справжнього полювання
Десь біля десятої я спілкувався з Ростиком, який мені почав казати, що я вже втратив купу часу, зловивши тільки одну рибку. Звичайно, що його вилазка за день перед цим вже була більш результативною о цій годині. Він мені сказав, що треба ловити лише на зеленого бокоплава, якого я не мав. Думаю, що мав, адже мої флайбокси, які налічують у сумі більше тисячі мух, мабуть, гірше дамської сумочки, і я здебільшого ловлю на мухи, які себе вже багато раз проявляли. Я нікуди не спішив, особливо на перспективу переколоти купу молодих харіусів.
На стику річок Опір-Стрий маленькі харіуси вже почали бомбити мої мухи. За декілька хвилин я вже мав щастя відпустити до п’яти штук і попрямував до наступного перекату. На другому перекаті я ловив, як книжка писала, під кутом вниз потечії із натягнутим шнуром і відчував постійні удари і насолоджувався боротьбою із малечою. Осінній харіус особливо бойовий. Проти течії не виходить підсікати рибу так вправно, як за нею, що і відоразилося на великій кількості сходів. Телефную до знову до Ростика і кажу про результати, і що мої перевірені мухи працюють, а він мені каже: «злови щось прийстойне», на що я дуже критично зреагував і щось там відповів. Найцікавішим було те, що день перед цим він не спостерігав жодного вильоту комах, а біля мене прсто роїлися маленькі поденки і різна мошка. Далі експерементую із імітацією мурашки на мікроскопічному номері і вона працює. Добре! Пробую експериментувати далі…

Ідеальне поєднання матеріалів – мушка sedge bouba
Одинадцята ранку. На моєму рахунку вже було точно півтора десятки риб. Наступним експериментом стала суха мушка, ідею якої я запозичив із улюбленого сайту http://www.jpdessaigne.com, а саме імітація волохокрильця(рос. «ручейніка»), тільки вона не проста, точніше проста до в’язання, тільки поєднання матеріалів – крило СДС (тобто 2-3 пера) і йоршик робить її плавучою як корок, а ще її добре видно на течії. Цікавим моментом було те, що декілька раз вона падала на воду лише на йоршик, а крило СДС було підняте вгору, що служило індикатором і це працювало. Харіусята, карпатські краснопірки, здерки і навіть один голавлик дуже її уподобали. Тому, зловивши ще з сім рибин я попрямував до наступного і найбільшого перекату вверх по течії. Десь за десять хвилин я був на перекаті. Тут, я затримаюсь надовго, подумав, скинувши із себе рюкзак на берег і поліз по коліна у воду. Починав із класичного місця – там де закінчується сильна течія і потік немов згасає. Починаю обловлювати це місце на сухарика і на гаку опиняється пристойний харіус. Отримую задоволення від боротьби, але і не мучу його довго.
Робимо маленьку фотосесію і відпускаємо. На око харіус був біля30 см., хоча, коли приїхав додому і відміряв по «зарубці» на вудилищі, то двох сантиметрів до тридццятки не вистачало. Відпускаючи харіуса було враження, що він втратив «компас», бо прибивався до берега і мордою ліз під каміння. Тому я був змушений його сам направити в сторону перекату і він вже швиденько ожив і сам поплив додому. Цей перекат подарував мені ще із десяток харіусів розміром до 20 см. Усі як у літку стояли у бистрині. Мушка Sedge bouba вже просто не витримувала такої кількості риб’ячого слизу і почала дуже швидко тонути. Але у мене майже завжди є по два екземпляри одинакових мух, тож після «перезарядки» мушки в мене знову почався масовий вихід харіусів на поверхню. На цьому перекаті я зупинився, але вирішив ще перейтися до четвертого. Там я зловив ще двох і мені вистачило…

«Франція» це як кинути курити?
Під час рибалки мене постійно мучила думка про «францію», і скільки б я зловив цим методом риби, але я тримався до кінця і тішив себе тим, що поставлю «француза» тоді коли буду вертатися назад і спіймаю усіх харіусів, яких мені не вдалося злапати на сухарика. Виглядало, ніби собі шукав винагороду за свої страждання. Насправді, суха мушка принесла мені стільки задоволення, що навіть кожний нереалізований вихід харіуса викликав у мене не пришвидшене серцебиття, а лише врівноважену усмішку. Було вирішено не перебивати собі такі прекрасні враження і сказати французу точно «ні», принаймні сьогодні… Я спускався вниз по течії і зустрів малих місцевих хлопців, які мене питають:
- Щось впіймали?
-Декілька периків, — відповідаю я.
- Великих?
- Найбільший був такий, — кажу я, і показую замір на вудилищі.
- Покажіть!
Я відповів, що уся риба у воді. Хлопці якось незрозуміли і знову перепитують «Як у воді?». «Ось так, я її відпускаю». «Що просто ловите і відпускаєте? А нащо?», — знову питає один з них. «Щоб знову сюди повернутися і їх спіймати», — відповів я і попрямував далі. На тому наш короткий діалог закінчився. Я розклався на бережку, перевдягнувся і поїхав додому із чудовим настроєм і враженнями…

Оригінал з фото ТУТ
Максим Кусакін

Аватар користувача
Макс
 
Повідомлення: 179
З нами з: 29.04.2008 01:35 pm
Звідки: Львівський

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 24.10.2012 04:07 pm

Нахлистові вихідні БУЛИ яскравими, а не просто пройманули…
Цього разу відпочинок у Карпатах був із київськими друзямі у складі Андріїв (Зарта і Красоти), Пашки-Цигана і Колі.

20121020_125136.jpg


Ніч перед рибалкою, як завжди, була коротка, бо до першої грав на компі, а вже о 3-й ранку мав прокинутися, щоб зібратися перед приїздом таксі. Але я не почув будильник і лише о 3.30 мене розбудила служба таксі. За 7 хвилин я вже був у машині і вчасно потрапив на поїзд. Добирався до Сколе на 81-му поїзді, тобто їхав з хлопцями разом, тільки у різних вагонах. Найбільше сподобалася ціна 25,50 за дорогу і найголовнеше те, що тривалість дороги 1 год 45 хв (Львів-Сколе). Вигідно, бо маршрутка дуже довго їде, мусить зупинитися біля кожного смітника і чаю не поп’єш і не дуже приляжеш. Тому, дуже раджу цей поїзд!

20121020_125119.jpg


В самому Сколе на прийшлося півтори години почекати на першу маршрутку до Г. якраз за цей час встиг доїхати Паша та Ростик з Дімою. Вже на базі ми досить оперативно розклалися, випили першу пляшку і пішли на рибалку. Незважаючи на осінь, ранішній холод і тд. – рибалку можна назвати навіть дуже вдалою. Особисто в мене вже рівно о 10 ранку був перший харіус на суху, і потім теж ловилися і ловилися. В результаті в мене було 8 хвостів до 13 години. В хлопців теж було дуже незле. Хоча в нас – мене, Діми, Паші результат був кращий ніж у хлопців які ловили внизу ріки.
Після обіду рибалили вже хто де. Юра Гудзь повіз хлопців на Стрий. Я з Анкою рибалили біля бази на суху. Маленькі харіуси клювали як дурні. В Анки краще… В результаті в неї було 18 штук, а в мене тільки 8.
Хлопці повернулись з річки Стрий. Як виявилося згодом, Ростик зловив дуже файну форель, але дуже не розголошував про це по приїзді. Хм. Пам’ятаю, що були моменти коли він біжав до мене побачивши, що я тягнув рибу, або міг позвонити і ділитися враженнями. Невже враження затихають і стає нецікаво розповідати про свій успіх на рибалці?

DSCN3244.jpg


Ввечері ми гарно посиділи. Горілки випили доволі мало, але достатньо для того, щоб не змогти в’язати мух. Я не брав нічого, бо знав як то воно буває на природі. Як не дивно, але вже о 12 ночі я був в номері. Все Циган винуватий, який не хтів продовження бенкету і втік, закрившись в одній кімнатці і не виходив. За що йому можна сказати списибі, бо на ранок я може б навіть до обіду не встав…
Наступного, другого, ранку мене розбудив Ростик. Йому чомусь було холодно. Я просто трошки привідкрив вікна у кімнаті і виключив батареї, тому що спати при жарі не любив, думав, що і йому це буде корисніше. Ранок був досить холодним і туманний. Після ранкової кави пішли хто куди на рибалку. Я трошки ловив на француза, але того кайфу що на суху я не відчував зовсім. Хоча завдяки німфі мені вдалося вже ближче до обіду знайти харіуса побільше, тобто десь 20-23 смі трошки із ним повоювати.

О першій годині вже було тепло немов влітку. Краса Карпат восени особлива. Тому, я повернувся на базу. В мене ще було трохи часу до приїзду Юри і я просто взяв фотік, пиво і пішов насолоджуватися природою, рікою. На ріці зустрів Пашу із Кольою. Трошки там поспілкувалися і повернулися на базу, щоб пообідати і вирушити додому. Обід був настільки смачним і ситним, що я думав що вже не встану зі столу. Отже, обід «Ситний» за 56 грн. включав у себе чанахи, салат, відбивну із смаженим яйцем, картоплю по-селянськи. По обіді ми ще попили кави і вирушили з Гудзями до Львова. Мій храп їх дещо «веселив», але ніц з тим на жаль не можу зробити.
Свій голод щодо рибалки, спілкування, гір мені вдалося незле втамувати, але це не надовго. Всім дякую за проведений час! Вибачте, що багато матюкаюсь. Я виправлюсь…

Автор: Максим Кусакін
Фото: автора та Zart

Аватар користувача
Макс
 
Повідомлення: 179
З нами з: 29.04.2008 01:35 pm
Звідки: Львівський

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 13.05.2013 03:30 pm

Настала прекрасна пора року, коли життя і все навколо починає цвісти. Найбільше хочеться після зимової сплячки половити риби і отримати масу задоволення. Отже, на День Перемоги перемоги вирішили з Алексом виїхати на платник «Озерний край» до Пустомит щоб потягати щуку і відвести душу.
Зображення
Біля сьомої ранку я вже підібрав Алекса і ми рушили до озера! Погодка була прекрасна, щучка ганяла малька, рибаків відносно небагто. Мій флайбокс зі стрімерами, якщо точніше навіть два були готові майже до будь-яких примх риби. Перші спроби ловити на класичні білі зонкери не приносять успіху, міняю на жовті – знову ні, ставлю фантазійні стрімерочки – знову ні. Що ж таке? Минула десь година, а в мене нуль, не дивлячись на те, що це платник і риба має жерти все що їй під ніс кинеш..

Ближче до успіху!
Ну що ж... Ставлю минулорічну приманку (жерехову), яка тут працювала. Після декількох проводок риба хапає під самим берегом. Добре!! За декілька хвилин маю гарний удар, але риба сходить. Ок, це вже щось, мене це абсолютно не пригнічює, бо «логічний звязок» майже налагоджено, а перспектива натягати купу риби і потім заплатити купу грошей мене теж не радує. Мені хочеться зловити щось побільше і покайфувати. Така десь істина була у голові.

Звонить Діма і питає як успіхи. Кажу, що так і сяк. Діма був там пару днів тому, тому радить 15см приманки, а я кажу що на мацьопі теж клює. Ок. Поради не відкидаємо і ставлю стрімерка у стилі «пуглісі». Досить велика і обємна приманка з очима, бльостками і моцним гаком. Не довго ця приманка нудьгувала і у мене на гаку щось досить моцне. Дотягнув до себе. Гарна під кілограм щучка. На мою радість вона звільнилася сама біля берегу і поплила геть. Даю цю приманку Алексу, бо це тільки його друга чи третя вилазка. За пару хв. І у нього риба! Потім знову і знову. Мене навіть втомило бігати до нього із підсаком. А ще, мене його щука нагло вкусила за вказівний палець поки я витягував з неї стрімера та з мене вилилося чимало крові. Зубки у неї нівроку.
Зображення
Потім я поставив собі стрімер у стилі пуглісі, але таку велику «шмату», навіть без очей, і на перших проводках бачу як мальок розбігається по сторонам.
Зображення
Клює щось велике. Супер! Своїй новій катушці Наутілус даю свободу попрацювати. Тормози просто прекрасно скрегочать!
Зображення
Витягнув!! Як потім на звежені показало 1,8 кг. Перекурив.. і відразу думки, скільки ж за неї прийдесть заплатити.
Зображення
Робимо світлину щоб показати друзям і причіпити на аватарки)
Зображення
Згодом мені потрапила ще одна велика, але я просто занадто багато хотів з нею побавитися і дати попрацювати гальмам Наутілуса, тому вона найшла інший спосіб як від мене вивернутися: вивернула із кріплення вертлюжок і нагло його вигнула та і пішла зі стрімером у воду...

Біля 12-ї ранку вже добряче припікало сонце і мій ліміт часу закінчувався. Гормон щастя отримано!)

Аватар користувача
Макс
 
Повідомлення: 179
З нами з: 29.04.2008 01:35 pm
Звідки: Львівський

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 20.05.2013 02:15 pm

не дивлячись на псевдонерест, виліз у суботу у гори.
Риба повністю ігнорувала мої німфи. Потім почали випригувати за мушками і мені вдалося підібрати мушку. Це принесло мені 4 харіуси. Вітер був такий, що ледве міг презентувати мушку. Це змусило перекочувати мене на іншу ріку.
Інша ріка подарувала мені спокійне місце, де я гарно собі посмажив сосиски і хліб. Неймовірно, цей обід мені обійщовся біля 10 гривень.. Підкріпившись я пішов до ріки, і вона мені подарувала ще 6 харіусів-хитрунів. так, вони для мене виявились хитрунами, а з їхнього боку обдуреними вдвічі, бо вони скахали за пухом від "одуванчиків", який їм нагадував малих мушок. Прийшлося підлаштовуватися.
Спасибі природі і річкам!)

http://fotki.yandex.ru/users/koljad/album/150387/

Аватар користувача
Макс
 
Повідомлення: 179
З нами з: 29.04.2008 01:35 pm
Звідки: Львівський

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 08.12.2013 07:19 pm

Звіт з літньої рибалки!!!
http://www.youtube.com/watch?v=zgU0e-jWNME

Аватар користувача
Rubachok
Львівська обласна федерація риболовного спорту
 
Повідомлення: 122
З нами з: 19.10.2009 09:14 pm

Re: Звіти про рибалки (тільки НАХЛИСТ)

» 27.10.2014 10:37 pm


Аватар користувача
qwertyuiop
Львівський клуб активного відпочинку
 
Повідомлення: 189
З нами з: 06.11.2010 06:28 pm
Звідки: Leopolis, Galicia


Повернутись в Нахлист



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей