Насамперед слід переконатись що в місцині в яку ви плануєте піти є можливість розвести багаття. На всяк випадок нагадую що біля діючих колиб, в популярних місцях, де скупчується велика кількість туристів, знайти дрова для багаття проблематично, проте можливо. А от на висотах більших 1200 метрів зазвичай дерева не ростуть – як наслідок і дров там немає. В особливо популярних серед туристів заповідниках – вас можуть ”потурбувати” лісники чи єгері, бо розводити там багаття не можна (в принципі, напевно, як і у всіх інших місцях).
Перед тим як розвести вогнище – необхідно вибрати місце. Місце повинно бути відкритим, але захищеним від вітру. Якщо неподалік є місце де вогнище вже розводили – то і вам треба розводити своє саме там – не варто перетворювати мальовничу галявинку на випалений пустир. При виборі місця – головне це дотримання правил безпеки (як би ці правила не здавались ”дивними” з першого погляду):
- Не можна розводити багаття на відстані меншій ніж 5-7 метрів до дерев, пнів, коренів дерев (особливо хвойних);
- На відстані меншій ніж 2 метри до вогнища не повинно знаходитись сухе листя, трава, гілочки та все інше що може загорітись – зовсім не складно все це відсунути;
- Не розводити вогнище в хвойному молодняку – тут верхова пожежа може початись дуже швидко;
- Не варто розводити багаття там де є сухий мох, комиш, густа суха трава, торф, на розсипах каміння серед якого може накопичуватись сухе листя та трава;
Думаю тут все більш менш зрозуміло – не варто розводити багаття поблизу всього що може швидко зайнятись. Додам лише що також не варто розводити багаття близько до намету – може він і не згорить, а от невеличкі дірочки від іскринки можуть утворитись дуже швидко.
Після того як місце вибрано – необхідно назбирати те що ви будете палити. Всі дрова можна умовно поділити на дів групи: ті які ви будете палити і ті якими ви будете розпалювати. Отже збираємо сухі гілки, перевагу віддаємо тим що не лежать на землі, збираємо лише ті які ми зможемо перетворити на дрова – не варто тягнути дуже грубі – їх не можливо поламати і дуже важко рубати чи пилити. Якщо немає сухих гілок – шукаємо засохлі дерева (сухостій). Для розпалу збираємо тоненькі і максимально сухі гілочки. Найкраще для розпалу підходять гілочки з нижньої частини хвойних дерев – але переконайтесь що вони дійсно сухі (повинні легко ламатись з тріском). Відразу варто зібрати всю необхідну кількість дров (на ситий шлунок шукати дрова для підтримки вогню для посиденьок буде лінь).
Далі все що назбирали перетворюємо на дрова – тобто ламаємо, рубаємо, пилимо гілки до розміру зручного в використанні (на мою думку 50 сантиметрів – саме те що треба). Гарна сокира для таких цілей – універсальний інструмент, проте цепна туристична пилка теж дуже добре підходить. А от всякі пилки в туристичних ножиках – не є зручними, принаймні тими що я бачив довго пилити не вийде. Звісно робимо це все акуратно – щоб не відрубати собі ноги, руки чи інші виступаючі частини тіла (дрова рубає лише одна людина і не потрібно допомагати їй щось тримати).
Далі необхідно підготувати те на що ви будете вішати казанки:
- Дві рогатини з перекладеною (якщо місце відносно популярне – можна спробувати знайти готові)
- Можна пробувати розтягнути тросик між деревами (звісно тросик необхідно принести з собою) – хоча якщо звернете увагу на вимоги правил безпеки – то найближчі дерева до вас мають бути на відстані 5 метрів – а отже і розтягувати прийдеться метрів на 10 – що видається малоймовірним
- Можна використовувати спеціальну металеву триногу (звісно принесену з собою з дому)
- Можна спробувати збудувати щось схоже на журавля (тим яким наші пращури добували воду з криниць)
- На худий кінець – казанки можна ставити на вугілля – але дивіться щоб стояло надійно.
Також для підвішування казанків корисними є гаки різної довжини (за допомогою них регулюємо також висоту на якій висить казанок – тим самим регулюємо силу вогню).
Тепер можна підпалювати. Звісно частину дров можна нарубати і підчас того як буде варитись їжа, а от набрати воду в казанки бажано до розведення вогню, особливо коли вода не є поруч. Щоб запалити вогонь нам потрібні сірники чи запальничка. Усілякі туземні варіанти розведення вогню без сірників розглядати не буду – Карпати це регіон з доволі вологим кліматом і добування вогню тертям – тут зазвичай малоефективне. Отже беремо тонкі гілочки (починати з гілочок не товстіших за 1-2 міліметри), збираємо їх у віник чи строїмо невеличкий ”шалаш” і підпалюємо. Як розгориться – потрошки починаємо підкладати все товщі і товщі гілочки. Не завжди вдається відразу запалити навіть гілочки які здаються сухими, тут на допомогу прийдуть:
- Газета (яку трошки зминаємо)
- Сухе паливо (в народі називають сухим спирт)
- Невеличка свічка
- Кучок органічного скла (корисна штука – не мокне і досить непогано горить)
- Кусочки смоли з хвойних дерев
В вологу погоду також можна наколоти сокирою максимально сухі дровенякі і використовувати їх на початку. Також с середини таких розколотих дров можна ”настругати” сухих скалок.
Використовувати усілякі речовини що горять (бензин, спеціальні рідини для розпалювання), як на мене, немає сенсу – і не тому що вони не горять – їх пост лінь нести.
Якщо розпалюється не дуже добре – можна спробувати роздмухати, але краще для цих цілей використовувати підсрачник, кришку від казанка – або щось інше щось що має достатню площу і достатньо тверде щоб їм махати.
Для того щоб вода в казанках закипала швидко варто дрова складати у вигляді колодязя. Усілякі ”шалаши” та пірамідки зазвичай ефективні лише в дуже добру погоду чи в фільмах про бойскаутів.
писав вночі - такщо ящо щось не так - вибачайте ...
далі буде ...
, але цікаво і корисно знати...
