В понеділок, 16.04, виїхали в Жуків.
Отож, компанія у складі мене, мого тата, швагра Юри і колеги по роботі Олега прибула на місце близько 7.00. Погода тішить, похмуро і тихо.
Ми з Олегом цілимось на щучку, та і я хотів опробувати щойно куплений твіч-комплект. Юра традиційно з МДЖ, тато давно просив взяти його на рибалку і показати "як то воно риба клює на кусок заліза"

(вислів ще з тих часів, коли я активно ловив на блешні). Татові також монтую мікроджигову оснастку, і щоб збільшити імовірність улову, одразу вішаю сєдобку.
Виходимо до води, оплачуємо рибалку. Залишаю тата біля Юри на провіреній точці, показую проводку. А ми з Олегом вирушаємо на коло пошани по водоймі.
Доходимо до дамби. Я експериментую з поверхневими приманками, Олег з усім що є. Активності хижака не спостерігається, дружба з новими приманками не дуже складається, але щось таки вже починає виходити. Згадую, що залишив щипці у тата в сумці. Вертаюсь до наших джигітів. У тата вже два сходи дрібного окуня, у Юри пусто. Сєдобка рулить
Доганяю Олега і продовжую експерименти. Так ми дійшли до другого монаха на кінці дамби, покльовок нема. Аж раптом бачимо виходи якоїсь рибки. Поряд стоїть спінігіст і активно шмагає воду чимось важкеньким. Тут відносно глибоко, треба обловити чимось з більшим зануренням. З такими думками намацую в коробці ІОН 70 тонучий від Косадаки. Вішаю його, кидаю під ноги, щоб оцінити гру. Тоне досить швидко, на ривочках середньої сили і амплітуди грає ніби добре. Заброс, 2-3с паузи, 2-3 ривка і на тому кінці щось непогано впирається. Витягую окуня грам 150. Фух, ну нарешті розловився.

Наступний заброс, та ж картина - такий же окунь. Стає веселіше. Олег питає, на що взяв - показую і він активно риється в коробці в пошуках чогось подібного. Я тим часом продовжую облов точки. Одна пуста проводка, наступна - ще один окунь-близнюк двох попередніх. Тим часом Олег ловить окунька трохи меншого. А далі тишина.
Проходимо далі. Вздовж берега під ліском у воді купа малька, якого лякають тільки наші приманки. Без покльвок просуваємось в бік камиша. Зустрічаємо кількох спінінгістів - у них результат невтішний. Дзвонить Юра, каже в них на двох штук 7 мікроокуня. Розказую про наш улов і раджу їм переміститись на дамбу.
Піднімається вітер, нависають тяжкі хмари, але на щастя дощ так і не зривається. Обходимо камиш - пусто. Ентузіазм швидко тане. Вже думаю як буду виправдовуватитсь перед Костею(кочевником), оскільки активно рекомендував цю водойму для проведення змагань, а вона щось цього року абсолютно не тішила... Зідзвонюємось з джигітами. В них справи явно краще, окунець клює стабільно, і навть щойно взяли по 3шт гарного окуня, грам 100-150, та і вітер там в спину.
Вирішуємо повернутись до машин, взяти мікрушні палки і приєднатись до наших на дамбі.Так і зробили. Близько 11.00 приходимо на дамбу. Картина маслом, хмари по-тихеньку розходяться, вітер стихає, рибка покльовує. Юра час від часу витягує окунців, ось і Олег вже парочку витягнув, і от вона моя радість - тато, просто світячись від щастя, лупить окуня в перемішку з йоржем одного за другим, майже на кожній проводці. Сєдобка таки рулить
Вішаю собі таку ж приманку. Заброс, проводка - пусто... Ще одна проводка - пусто... Потім один йоржик, і знов пусто. А тато ловить з тою ж інтенсивністю... Щось тут не те... А ось що... В тата шарнір, а в мене джиг-головка. Монтую і собі шарнір. І одразу пішли покльовки.
Тут виходить сонечко і... Олег витягує щучку грам 300-400 під тріск фрикціона і наші овації!

Це явно піднімає бойовий дух. Наступний мій заброс і в метрах 4-5 від берега щось сильно опирається на тому кінці, згинаючи мою фінку в дугу. Прошу хлопців допомогти з підсаком(ніколи не брали в Жуків підсак, а тут щось стрілило в голову і взяли) і під радісні вигуки напарників заводжу в нього щупачка грам 700-800. Уряяяя! Перша моя щучка в цьому сезоні.
А далі риба виходила як по розкладу. 15хв у всіх вішаються йоржики, потім 20хв окунь, потім 15хв тишини, проблиск сонця, дві щучки 300-400гр, знов йорж і по колу. Так продовжувалось години дві, потім все затихло, попадались поодинокі йоржики та окунці. Було вже по другій, і часті нагадування по телефону, що ще ж свята і свіжі гості нас чекають за столом, змусили нас повертатись.
На зворотньому шляху вирішуємо покидати трохи на стартовій точці. Стаємо з інтервалов 7-10м по берегу. Перший заброс - тато витягує 100-грамового окунця. Не встиг я за нього порадіти, як у мене покльовка і такий же окунець опиняється на березі. Далі ловить Олег, і Юра витягує поспіль 5 окунців пристойного розміру. Переміщуємось ближче до нього. Перший заброс, і тут збоку лунає тріск фрикціона і "прохання" Олега допомогти з підсаком

Кладу свій спін, беру підсак і біжу до Олега. Він в той час бореться з щупачком під кг, але біля самого підсака щука робить різкий ривок головою і зрізає флюр. Невдача, але адреналіну хапнули. Повертаюсь до свого спіна, вимотую слабину, роблю одну сходинку і чую зацеп. Пробую витягнути, повільно піддається і тут "зацеп" показує бік півкільової щучки. Не встиг я зрозуміти що відбувається, як приманка зі свистом вилітає з води. І мені не пощастило.
Юра, який щучку досі так і не потримав, спостерігаючи таку картину палаючими очима, починає активно шмагати воду навколо себе. Але крім пари стандартних окунів це нічого не приносить. Збираємось і втомлені та задоволені їдемо додому.
На жаль фото нема, збирались після(і трохи під час) активного святкування, тому про фотоапарат подумали всі, але не взяв ніхто...

А фоткати було що...
Із спостережень - щука виходила чітко з виходом сонця. Окунь був весь від 50-60гр і більший, відвертої піпіски попалось пару штук ще з самого ранку. Окунь практично віднерестився, на всю братію було виловлено 3шт ікряних. Йоржа там ніколи толком не ловив, за попередні 2 роки попалось може 2-3 штуки. А тут кожен зловив десяток-півтора екземплярів...
З потеплінням і прогрівом води кльов має стати актвнішим і стабільнішим.
Біля камиша сиділо чоловік 8 на білу рибу. При нас витягнули карася десь під кіло. Я таких здорових ще не бачив, думав, що карп...
Ось так.
28-29 числа планую ще один виїзд.
До зустрічі на водоймах
