Львівський клуб активного відпочинку

Як об'єкт полювання дикий кабан являє собою самий цінний і самий цікавий трофей для мисливця. Це пояснюється не тільки тим, що дикий кабан дає смачне цінне за своїми властивостями м'ясо, яке поєднує смак свинини і дичини, але і тим, що полювання на нього супроводжується певними труднощами і являє собою велику спортивну зацікавленість. Попри знань біологічних властивостей і поведінки звіра, мисливець досконало повинен володіти мистецтвом застосування існуючих способів і засобів полювання на кабана, володіти витримкою і мужністю, так як навіть при сучасному стані мисливського озброєння полювання на цього звіра пов'язана з відомою небезпекою.
Для недосвідченого мисливця кабан - недосяжна дичина. Такий мисливець не тільки не зможе добути його, але і часто позбавлений можливості виявити і побачити.
Типовими стаціями, де кабан тримається протягом усього року, є лісні, кущові і в багатьох випадках покриті камишем площі. Більша щільність заселення кабаном мисливських угідь постерігається в передгірських районах, тобто в районах з більш розрідженим населенням і велечезними лісовими просторами.
Улюбленими стаціями, яким кабан надає перевагу, є букові і дубові ліси з густими підлісками і кущами, розташованими в пересічній місцевості.
Восени, в перший час полювання, доки з полів не зібраний урожай, кабани частіше всього зустрічаються в безпосередній близькості від посівів - на узліссях. Пізніше перекочовує вгибину лісу, ближче до природньої кормової бази. В час сильних снігопадів, вибравши собі сховище, нерідко по декілька днів залишаються на одній ділянці, не відходячи від місця ліжки дольше 30-40 метрів.
Літні ліжки кабана частіше всього зустрічаються в сирих ярах або балках, що поросли травою і кущами, в тіні ялинників і сосняків, куди погано проникають сонячні проміння. Ліжки в болоті і ліжки, напівзалиті водою, можна зустріти в місцях існування кабанів майже повсюди, де дозволяють умови.
Сховища кабанів ще називають логовом, гніздом. Супоросні самки і самки з виводками виявляють елику турботу за гніздом, стелячи в ньому суху траву і листя.
Місце для ліжки кабан вибирає в самих густих зарослях, але деколи несподівано його можна зустріти в полі чи луці, влаштованого в окремому кущі чи ритвині.
В мороз чи слякоть кабана (частіше самку) можна підняти з купи соломи або сіна, що знаходяться порівняно недалеко від лісу.
Спосіб життя кабана - нічний. З настанням сутінок і протягом цілої ночі до світанку відбувається діяльність кабана. Вечером кабани виходять пастись, відвідуючи, в залежності від пори року, ті чи інші кормові угіддя.
На даний час є наступні дозволені способи полювання на кабана:
1. Полювання з собаками;
2. Облавне полювання;
3. Полювання з підходу.

"Охота на Украінє", Кієв - 1959.

Прекрасна стаття Стара,але дуже актуальна,бо з 1 вересня почалось індивідуальне полювання на кабана

Вожак в сообществе кабанов


В стаде кабанов существует строгий порядок подчиненности. Для получения высокого ранга решающую роль играет возраст свиньи. Самцы на втором году жизни становятся одинцами и не участвуют в установлении порядка подчиненности в стаде. Этим занимаются особи женского пола, причем вожаком стада, как правило, становится самая старая свинья. Раньше не было известно, что в стадах кабанов существует синхронность течки: все самки стада, независимо от возраста, почти одновременно, в один и тот же день проявляют готовность к спариванию. Если бы в семейном союзе появление поросят происходило с большими разрывами во времени, то сеголетки более поздних опоросов не имели бы шансов для выживания. Сроки течек могут по времени существенно отличаться в отдельных стадах: например, если в одном стаде она всегда наступает в начале ноября, то в другом - в начале января.

Сегодня уже можно исходить из того факта, что все моменты в поведении членов стада зависят от его вожака - старшей свиньи, обладающей самым высоким рангом, но не обязательно наибольшим весом по сравнению с другими представительницами стада.

Как же может отразиться на социальной структуре семейного союза отстрел вожака? Безусловно, самым негативным последствием такого события явится то, что из стада исчезнет свинья, вызывающая у женских особей течку, побуждающая их своим примером к спариванию в запрограммированный срок. В результате этого в последующие недели начинаются неизбежные в этом случае ранговые бои, в стаде ощущается постоянное беспокойство среди его членов, что иногда ведет к делению стада. Никто не придерживается границ своего района обитания, повсеместно царит беспорядок. Нередко отколовшиеся от стада группы кабанов уходят бродяжничать. Проходят недели и месяцы, прежде чем стабилизируется социальная структура стада. Гон теряет свою синхронность. Отстрел вожака стада ведет также к удлинению периода гона, а следовательно, к появлению на свет поздних выводков.

Большой отход поросят, низкий выход мяса в результате уменьшения численности молодняка и снижения их веса --все это говорит о том, что отстрел вожака стада, кроме биологических, имеет и экономические последствия. Возникает вопрос: как охотник сможет опознать вожака стада? К сожалению, твердых правил опознания нет. В большинстве случаев вожак ведет стадо. Чтобы не застрелить вожака, нужно стрелять в сеголетка или подсвинка.

А что делать со старыми свиноматками? Ждать, пока они погибнут от старости? В последнее время эта чрезвычайно важная для охотничьего хозяйства проблема находилась в центре внимания исследований X. Майнхардта. Восьмилетняя свинья-вожак стада пропустовала и не принесла в тот год потомства. Бросилось в глаза, что она после образования семейного союза держалась в стороне от него. В течение последующих трех недель старшая свинья многократно покидала стадо, а спустя четыре недели исчезла вовсе. Ее место заняла другая свинья, имевшая самый высокий после нее ранг.

Многолетние наблюдения позволили сделать вывод, что предельный возраст для диких свиней в семейном стаде составляет 8-10 лет, Слишком старые самки в роли вожака стада, в силу их состояния, не смогут обеспечить надежное руководство и безопасность сообщества. Следовательно, самки, которые по причине старости перестают участвовать в размножении, вынуждены добровольно покидать стадо, чтобы стать одиночками. Какие следует сделать из этого выводы для охотничьего хозяйства? Сегодня уже можно сказать, что встречающихся летом взрослых самок-одиночек с большой долей вероятности следует относить к слишком старым свиньям, подлежащим отстрелу. Отстрел самки-одиночки которая не водит поросят, даже если она среднего возраста, не представляет особой проблемы, так как в этом случае не будет причинен ущерб стаду, разве что уменьшится на одну голову численность кабанов.

Супер статейка!