Тиждень тому вибрався із Батьком на гриби (вперше цього року). Вирішили відвідати гірські схили поблизу с. Розгірче (навпроти Стинави). Місця мені знайомі із дитинства - дуже мальовничі, але і гриби там збирати - треба недюже здоров'я мати та туристичну підготовку

. Схили дикі, безлюдні і дуже круті...
Отже приїхали ми ще вдосвіта і із першими променями сонця почали підйом на свої грибні місця

.
Ранковий туман, щебіт щойно проснувшихся пташок, запах прілого листя у пояєнанні із лісовими травами та грибами - все це наповнює, ба навіть переповнює, душу ейфорією

...
Підйом видався доволі важким - по перше - трави із росами по пояс намочили буквально за перші хвилини, тай досить жарке повітря без признаків свіжого вітерця спричинило активне потовиділення

...
Коли піднялись на відрог хребта - практично розсвіло... З перших хвилин грибалки почались попадатись класичні букові боровики (цар серед білих грибів

)... Правда, не надто часто, але зато які ж вони красиві!!! Гриби зрізаємо максимально акуратно, щоб ненароком не пошкодити саму грибницю...
Дещо далі буки пішли в перемішку із старими березами і боровики змінились підберезовиками (козарями - по нашому

).
Дивно, але недивлячись на недавні дощі, в лісі зовсім сухо - вирішуємо спуститись більше по північному схилі до ярів та потоків...
Наближення вологи підтвердила і несподівана знахідка ...
Батько нерозуміє чому я регулярно затримуюсь фотографуючи природу та різних тваринок - ех-х-х, він просто не живе у Львові, де повітря - смог, суцільні корки тай люди заклопотані..., а тут такий спокій, тиша, нетронутісь природи та чистота повітря... - насолоджуюсь я, одним словом

...
Блище до вологих урвищ грибів трохи побільшало, але переважно вони вже дещо підстаркуваті. Батько каже що за 2а тиждні буде їх "жор"

...
Назбиравши достатню кількість грибів - вирішуємо перейти на іншу перспективну ділянку (секретну, конечно

), там красиво, сонячно тай гриби трапляються цікаві і рідкісні - краси неймовірної...
Назбиравши достатню кількість різних грибочків, вирішуємо поволі повертатись до машини... Але Батько ще має бажання на інший схил перейти, тому віддає мені свої гриби і відсилає до низу, а сам майже в приприжку

перебігає на сусідній схил...
Спускаючись до долу я милуюсь прадавнім лісом, постійно натикаюсь на молоденькі калічки, але, нажаль місць в кошиках уже не має - рахуйте вам повезло

.
Згодом повертається Батько, задоволений що перевірив своє ще одне місце (хоч і не надто вдало) і ми поспішаємо в Стрий щоб почистити грибочки і поставити їх посушити...
Ех, шкода що такі виїзди трапляються не так часто як того хочеться - весь вільний час забирає рибалка

...