Львівський клуб активного відпочинку

Якщо врахувати, що 10 років тому у Крехові була школа для неповнолітніх злочинців і вигляд цього місця був відповідним, то нині ви будете здивовані доглянутістю території монастиря, який відноситься до греко-католицького чину Василія Великого і є одним з найбільших у Василіанському Чині.

Перша історична згадка про Крехів датується 1456 р. А точна дата заснування монастиря невідома. Є припущення, що це 1612 чи 1618 роки.

За народними переказами, в кінці 16 ст. ченець-схимник Йоіл разом із своїм товаришем Сильвестром поселилися в печері під назвою “Камінь Тимоша”, яка існує й досі. Збереглася і печерна церква Благовіщення, яку монахи вирубали для Йоіла. До них можна потрапити за допомогою вказівників, розставлених у лісі. На скелі спорудили невеличкі каплиці-церковці св. Павла та Петра та Покрови. Поряд із ними побудували келії. Всі споруди були обнесені частоколом та глибоким ровом. Мешканці ближніх сіл і хуторів скоро дізнались про ченців, йшли до них за порадами, на богослужіння.

Тодішній правитель Жовківщини Станіслав Жолкевський у 1613-1618 роках подарував монахам земельну ділянку під горою Побійною. На тому місці Йоіл збудував маленьку церкву і келії для ченців. Згодом там постала церква св. Трійці, дзвіниця, церква св. Миколая, а в 1650 році - великий трибанний храм Преображення Господнього. Паралельно було завершено будівництво допоміжних споруд. І вже у другій половині XVII ст. сформувався цілий архітектурний комплекс монастиря – один з найбільших архітектурних ансамблів України оборонного характеру.
З другої половини XVII ст. навколо монастиря почали зводити муровані укріплення. Цього вимагала тогочасна ситуація, пов'язана з постійними нападами татар. На проведення фортифікаційних робіт монастир мав грамоту-дозвіл короля Коритуба від 15 жовтня 1658 року. Після закінчення цих робіт монастир оточували оборонні мури з бійницями й вежами, будівництво яких велося з 1661 року по 1087 роки, глибокий рів, наповнений водою, і вал. Веж було п'ять - чотири наріжних й одна надбрамна.

Монастирське подвір'я мало і досі має форму неправильного чотирикутника. У 1664 році львівськими та жовківськими майстрами було розпочато будівництво брами в бароковому стилі, яка добре збереглася й до нині. У1721 –1737 роках перебудовано дерев'яні монастирські будівлі на муровані. Це надало святині більш ошатного європейського вигляду.

Монастир тепер складається з двох частин - нижчої, старішої, яка примикає безпосередньо до церкви, і нової, трохи вищої.
Відродження монастиря почалося 29 серпня 1990 року. За межами його території відновили цвинтар, а окремі монастирські споруди доводилося піднімати просто з руїн – скажімо, до останньої реставрації одна з наріжних веж нараховувала лише один поверх. Про це розповідає невелика фотоекспозиція, розташована в одній з веж.

Джерело – ще одна святиня монастиря. Воно забило на цьому місці, коли одній богомільній жінці тут явилося видіння Богородиці.

Якщо ви маєте намір відвідати не лише монастир, але й “Камінь Тимоша” та джерело, вам необхідно відвести на цю прогулянку не менше ніж години півтори-дві. Відстані, які доведеться пройти, переконають, що засновники монастиря справді намагалися усамітнитися. Але ця подорож варта і часу, і зусиль, втрачених на спуски та підйоми лісовими стежками.