Навіть при одному способі - ловлі воблером "в закид" дуже різниться результат в залежності від конкретних ділянок річки . Є довгограючі

точки, на яких можна ловити з перемінним (але блище до постійного) успіхом декілька годин підряд. Як правило це "монументальні" місця різко контрастуючі з загальним тлом, які концентрують головня, при цьому він активно рухається на ділянці, тобто можемо розраховувати на підхід "свіжих" хвостів. Але все ж це рідкість, я знаю лише одне місце (хоча зовні схожих знаю багато) яке в цьому плані мене ніколи не підводило.
Протилежність - локальні місця, яких більшість, теж можуть виділятися але в значно меншому масштабі, (наприклад повалене дерево на бистрині, чи вири позаду підводної глиби), де риба ловиться кажучи терміном - "з підходу" - тобто вона стоїть на місці або незначно переміщується по території і моментально реагує на підкинуту спіннінгову приманку.
Оновлюються такі місця значно повільніше. Це і є причиниою наступаючого застою в кльові (ІМХО). Тому активна тактика пошуку (прочесування таких точок) тут у козирях, та й психологічно вона більш приємна для більшості спіннінгістів.
Ну і змішаних багато варіантів... Загалом це все теорія та "домисли". Як на мене то краще тримати дистанцію від теорій а покладатися на факти, статистику і "методику". Пробувати різні техніко-тактичні варіанти - ловити на знос , локально підсплавляти приманку, сплавляти далеко, активно міняти позицію та напрямки закидів і траекторії (глибини) рухів, тощо. І брати на озброєння найбільш дієвий алгоритм для точ(ок)ки. Для різних місць він може відрізнятися.