Старе Село Пустомитівського району розташоване приблизно в 20 км від Львова. Поселення на цьому місці, на берегах невеличкого потоку Давидівка існувало ще за княжої доби. Краєзнавець ХІХ сторіччя Антоній Шнайдер, в своїй праці «Енциклопедія краєзнавства Галичини» («Enzyklopedya do krajoznawstwa Galicyi», Lwow, 1868-1874) стверджує що Старе Село, Черепин (невеличке поселення на північний захід від Старого Села) та ще сусідній Давидів колись складали древнє місто Черепів чи Черепинськ. За часів Київської Русі Черепів розколовся на кілька громад: Давидів (названий на честь онука Ярослава Мудрого, князя Давида Ігоревича, того самого, що осліпив князя Василька), Черепин, можливо, ще Пліхів — і Старе Село. Відомо що в 1401 р. король Владислав Ягайло подарував у володіння Завішу Чорному з Гарбової південно-східну частину давнього Черепова – Черепинку. Згодом Завіша відступив цю частину синові Янові з Гарбова. У 1448 р. Ян переселяє сюди сім’ї з своїх інших маєтків і називає цю частину Черепина Гарбовим.
Перша письмова згадка про Старе Село приходить з 1454р. коли вельможа Ян Завіша призначив дотацію для костьолу цього села. З грамоти дізнаємося, що основним джерелом прибутків місцевого ксьондза мала служити корчма. В якості приданого село дісталося чоловіку Барбари Завіши - Станіславу Тенчинському, а після його смерті - другому чоловіку Барбари, великому гетьману коронному Яну Амону Тарновському (помер в 1561 р.). Він віддав ці володіння у посаг своїй доньці Софії (померла в 1570), нареченій князя Василя-Костянтина Острозького. Вже в той час в селі була церква Усічення голови св. Івана. Онука князя, Єфросина, одружилась з князем Олександром Заславським, який і отримав титул князя Острозького. Їхній син Владислав Домінік, князь Острозький і Заславський, у 1642 році розпочав будівництво замку (за версією Антоні Шнайдера, проте польські джерела вказують що замок був тут ще з часів Яна Завіші, а князь Заславський та Островський замінив дерев’яні споруди на кам’яні, популяризатор історії Cхідної Галичини В. Лозинський датує будівництво 1654).
У 1648 році замок здобули козаки Богдана Хмельницького. Однак Заславський вже наступного року повністю відновив замок. Хоча Хмельницький і називав князя "периною", проте у 1655 році, беручи в облогу Львів разом із московським воєводою Васілієм Бутурліним, не наважився штурмувати Старосільський замок. Так і турки, в 1672 році обламали зуби об старосільські стіни, незважаючи на те що підкорили практично всі інші замки.
Пізніше замок переходив з одних рук до інших і сильно занепадав. Лише Синявські (на початку XVIII ст.) його відреставрували і перед наступом шведів перенесли сюди зі Львова арсенал. Однак, після 1731 року, перейшовши до Чарторийських, замок сильно занепав. Руйнуватися він почав з 1809 року, коли став власністю магнатів Потоцьких. Так і стояв замок півтора століття без жодного догляду, оскільки замкову резиденцію перетворили на броварню, винокурню, різні склади тощо. На замковому подвір‘ї, згідно з даними Ореста Мацюка, ще донедавна тулилися невеличкі хатинки, збудовані в 19 – на поч. 20 століть.
Замок збудовано у вигляді неправильного п’ятикутника. За площею це один з найбільших замків в Україні. Його мури зараз охоплюють площу біля двох гектарів - і це не рахуючи слідів величезних ровів та валів, які були навколо оборонних мурів. З шести башт до наших часів збереглось лише три. Стіни замку збереглися порівняно непогано. Проте час та людський фактор потрохи роблять свою справу. Наприкінці 70-х пам’ятку розпочали реставрувати, про цей зачин свідчить десяток-другий метрів муру на сході, завершеність якого на загальному тлі відразу впадає у вічі. Проте зараз замок порожній, місцеві жителі потроху розносять замкове каміння для своїх будов.
За матеріалами та



