Хорвати тричі згадуються і в давньоруському писемному джерелі "Повісті минулих літ": вперше у недатованій його частині, в числі інших східнослов'янських племен; вдруге у 907 р. як учасники військового походу київського князя Олега на Візантію; востаннє у 992 р. у зв'язку із походом на них великого князя київського Володимира Святославовича.
В результаті тривалих археологічних досліджень було встановлено, що на залісненому плато, над селом у IX - на початку XI ст. існувало велике місто. Його неймовірно велика, як для тогочасних міст Європи, укріплена площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін близько 10 км. На це вказують потужні земляні вали, оточені ровами та штучно споруджені тераси, що кількома рядами опоясували територію давнього міста. На поверхні валів височіли дерев'яні стіни та вежі. До них із середини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. В одному із головних проїздів до міста було розкопано кам'яний брук, який за давнії переказом називали "Білою дорогою".
Текст Ореста Коричинського
