…Виїхали зі Львова о 04.00 о 6.40 були на Шепелі. Світати ще навіть не планувало… привітались зі знайомими командами інших областей, поспілкувались із конкурентами зі Львова
.Коли побачили Шевича Івана, першим ділом ненавязливо поцікавились чи він, бува, не суддя змагань – ні, на жаль, член команди «Дилетанти»
… Старт явно затягнули – вже й розсвіло давно і готовність всіх команд 100 %, а старту ще не дають…
На жеребкування пішов Богдан, прийшовши повідомив що в мене порядок по зонах А,Б,С, а в Тараса - С,Б,А (як виявилось наприкінці першого етапу Богдан із просоння перепутав наші із Тарасом зони – прийшлось суддям вносити корективи)…
Перший етап в зоні «А» обіцяв бути нелегким – піднімався досить сильний східний вітер (як зазвичай в лице) і підійняв пристойну хвилю… Два під-етапи полоскання різноманітних приманок не дало жодного позитивного результату, окрім того, обірвав силікону багацько
. Перед останнім рестартом зідзвонююсь із Богданом та Тарасом – вони йдуть нормально, підказують мені на що ловлять, де і як саме… Лунає команда "ста-А-А-А-рт" останнього під-етану – я вирішую не бігати по зоні, а тупо стояти на свому секторі. Прислухавшись до колег по-команді – відкладаю дальнобійний комплект і переходжу на ультрамікруху… 15-20 хв мені прийшлось привикати до закидання надлегкої приманки проти вітру та її анімації, такий же ж час було втрачено на привикання до покльовок «типу риби» і вже в останні 15 хв вдалось висмикнути із води 6ть окунців 
. Щоб зрозуміти що це була за ловля варто уявити розмір тих окунців – 5ть окунців СУМАРНО заважили 13-ть грам 
, а шостий аж 7 гр (як виявилось пізніше - це вже крупяник, як для цих змагань) 
Результатом 1го етапу я був вкрай незадоволений – в зоні повно профі-мікрушників і якщо я взяв за 15-ть хв. 6-ть окунят – уявляю скільки ембріонів натовкли вони, тому навіть не цікавлюсь своїм місцем в зоні…
Напарники, впринципі, задоволені виступом – значить все робимо правильно… Підказали "хто, що, на що" і розійшлись по своїх зонах та секторах…
2й етап – в мене зона «С».
Зона добре мені знайома ще із змагань навесні – пам’ятаю рельєф і зацепи… Вирішую не гальмувати - не плужити в «аля уловистих» секторах, а шукати «свою рибу»… Знайшов сектор із відносним затишком, почав відпрацьовувати техніку і тактику кінця першого етапу – відразу пішли покльовки… Окунець стандартний – 2-3гр, максимальний в мене в цій зоні – аж 32 гр… Шоб не приваблювати уваги мельтешу по зоні по-мінімуму, благо виважування окунців такої ваги сусідами не помічається впринципі
. Результат етапу – 16-ть окуньків… - не погано, але точно знаю що Денис Потолицький зловив 17-ть, а хтось, можливо, й ще більше…Вертаюсь на базу не цікавлячись своїм місцем в зоні… Хлопці відловились теж нормально – знову консультація і обмін інформацією…
Обід – довгий, затяжний, з ухою
…Останній етап – я в зоні «Б», сектор 16-ть… Сектор безперспективний – перспективні початкові сектори та 17-й… блище 17 – біжу туди… А ні – сектор зайнятий, встаю на 18-й, але окрім низки мікротичків та прискіпливих зауважень судді нічого не отримую…
Тут треба зауважити, що я, принаймі, декілька разів, принаймі від одного із суддей, відчував дещо упереджене ставлення – так від мене вимагалось строге дотримання усіх правил (закидання прямо перед собою, пересування виходячи із сектора, а не вздовж інших секторів) в той же ж час, багато аналогічних порушень із боку волинських колег пропускалось крізь очі і залишалось без уваги…
… Щоб уникнути зауважень цього надто прискіпливого судді якому ще й не подобалось що я закидаю на краю сектора (хоча правилами і не вимагається стояти посеред сектора) вирішую перейти на початок зони – там і вітер в спину, і надокучати, можливо, будуть менше…Початок зони виглядав значно перспективнішим тай суддя нормальним (відразу реагував на прохання зважити рибу і т.п.). В результаті завершив етап із десятком рибок (точно не рахував).
Який в зоні не знаю – надіюсь в 10ку втиснувася…
Здзвонився із хлопцями – вони взяли свої зони, причому Богдан один зловив як уся наша зона разом взята – більше 40 окунів
…Ну що ж, ніби у всіх етапах виступали нормально – останній взагалі "прокачало" – надіємось що якесь із призових місць нам перепаде…
Вечеря, спілкування, тестування спінів… - час минає, а оголошення немає і не намічається… Втім, із підрахунком краще не поспішати – справа серйозна, особливо на таких змаганнях – ніхто намагається не підганяти суддівську бригаду. Зі слухів волинських хлопців просочується інформація що 2ї львівські команди взяли 2а перших місця… - чекаємо оголошення із ще більшим нетерпінням…
Темнота, на годиннику поза 19-ю – оголошують шикування…
Оголошення результатів... і о чудо – команда «Хата рибака» бере ЗОЛОТО змагань і виграє кубок Волинської обл.. "Upstream" (Львів) – СРІБЛО
…Зачитали "лічку" - я попадаю в 5-рку – у-у-упс – це вже для мене несподіванка
!!! Виявляється я нормально йшов – 1му етапі - 5й в зоні, в 2му – 2й, в 3му – 4й – загальна сумма 11 балів …Тішимось, вітаємо всіх призерів, фотографія на пам'ять, прощаємось зі знайомими – дорога на Львів (ще 3ри години радісного жвавого спілкування про змагання).
Підсумовуючи, хочеться відмітити високий рівень організації та проведення змагань, хороше оснащення суддів (жилети, чутливі електронні ваги, що давали змогу важити 2-о грамових окуньків) – тут нам є чому повчитись
…А основним недоліком, як на мене, було запровадження заборони пересування в межах зони із рибою в садку (тобто, при переході із сектора в сектор постійно треба було кликати суддю і втрачати такий дорогоцінний час на підрахунок, зважування, розписування), подеколи приходилось досить довго гукати та чекати суддю
…ПСи: Дякую Віталію за надіслані фото!!!
.Заїжджаючи на водойму у темряві здалеку на величезній акваторії шепільскої водойми у поле зору потрапляють вогнчики. До них і їдемо. Поблизу дамби, у будці сторожа господарі облаштували оргкомітет. Знайомі обличчя з налобними ліхтарями вже нанизують на спінінги жилку ховають у кишенях секретні приманки та чекають на реєстрацію. Після жеребкування всі розбігаємося по зонах. Дивлюся багато людей йдуть до своїх секторів двома, а то й трьома спінінгами які оснащені як мікроджиговими приманками так і великими вертухами, що покликані спокусити щуку. Мимоволі згадую та проводжу аналогії з літніми змаганнями у Жукові де сам наступив на подібні граблі, витративши перший етап на безнадійний пошук щуки. Як не прикро, але для себе вже усвідомив, змагання і справжня риболовля зовсім різні речі., тому орієнтуюся саме на смугастого. Серед арсеналу лайтовий джиг та МДЖ. У першому етапі шукаю проводки та місця де стоїть риба. Експерименти забирають багато часу. Тому знаходжу окуня лише в другому підетапі і вмовляю сісти на приманку лише кілька екземплярів з разючою різницею у вазі. Один з них – 4 грами, Інший майже 130, а на останок два прикрих зрізи та сходи щуки..Відтак, після першого етапу я 11 у зоні. У перерві телефонна нарада з партнерами і обмін інформацією, у них теж не густо. Олег після двох під етапів не може відійти від нуля, в Богдана також багато часу пішло на експерименти. Він з уловом, хоча і незначним. Проте командний дух – це велика сила. Селекторна нарада: обмін інформацією про приманки проводки та стоянки риби дає результати. Всі відходимо від нуля – і не останні у зонах Висновки після першого етапу – впиратися у мікроокуня, бо його старший брат – дуже прошений. Далі все йде краще, хоча в прилові і, як то кажуть «піпісочний окунь». Він такий маленький, що аж просвічується. (шпроти бувають більші) 
. Проте кілька непоганих окунців таки попалися на гачок. У другому етапі я третій, а в третьому – перший. Напарники також на передових позиціях. Після фінального вигуку всі сходимося у місце де розташований оргкомітет. Аналізуючи виступи приходимо до висновку, що мали б бути десь нагорі. Довгі години очікування і вже у сутінках організатори оголошують результати. Спочатку на призи і не надіялися. Потім між спортсменами почали ширитися чутки що 1-е і 2-е командні місця вибороли львів’яни. А коли пан Віжанський оголосив що Золото виборола наша команда «Хата рибака», ми з хлопцями не тямили себе від щастя (навесні на кубку Волині ми були другими). Приємно що цього разу срібло також поїхало до Львова. Його до Лємберга повіз кашкай Костика Пономаренка з команди upstream 
Змагання пройшли (в цілому) вдало для львівських спортсменів !!! Дві команди з міста Лева («Хата рибака» та «Upstream») отримали два комплекти медалей в командному заліку!!! Крім того, наш Деніс Потилицький («Ustream» на львівському сайті Rubachok) в особистому заліку отримав СРІБЛО !!! 
працівники ДАЇ – а це для мене НЕОДНАРОЗОВО ПЕРЕВІРЕНИЙ ТА РЕАЛЬНО ДІЮЧИЙ ЗАБУБОН, але і я вже розумний - відразу попереджаю даїшника: «не бажати мені УСПІХУ», даїшник з почуттям гумору, відповідає: «буду мовчати як партизан» 
- трохи заспокоююсь. Прибули на Шепіль, збори, митецьки розмови, жеребкування – вперед по секторах. Суддя в зоні «А» бажає мені персонального «УСПІХУ» (дослівно) 
- я в шоці 
, перші два рестарти завершились а в мене тільки два «0» 
, ну думаю ось тобі і забубони таки діють - знов облажаюсь на Шепелі. Щодо самого Шепелю, він знов приготував всім сюрприз – так одне з самих щучих озер Західної України подарувало доволі сильним спортсменам аж одну щучку (850 гр) і то лише в останню годину змагань. Щодо риби, то ії майже не було – в уловах був мальок окуню (навіть не зимовий Майданівський анчоус - він би там був «гобилем») «звіри» були переважно 
2-5 гр. та стояли під самим берегом. Тому хто встиг швидко відійти від стереотипів (щука або окунь «з дальняка») та мав відповідні снасті та підготовку той і почав «ковбасити окуня» та рвати зони – так я «розірвав на шматки 
» свою зону («А») в першому етапі (в останньому рестарті) аж 9 окунями (шаленою загальною вагою аж 36 грамів 
за ті 15 хвилин в 1-му секторі та відповідно моїх 5 бонусних (40-100 гр) 
в етапі та з 10 балами зайняв лише 4-е місце в особистому заліку. Ось вам і забубон щодо зупинки ДАЇшниками в дії (ще раз спрацював). 
командні медалі. Деякий «виток інформації» від оргкомітету підтверджував наші розрахунки – «дві львівські команди виграли» - але так не буває - чекаємо. Тільки почалась процедура підведення підсумків змагань, а ми вже з медалями - обмінялись «Ясниськими» медалями - ми бронзу передали луцькому «Фарту» а нам «Форсажі» передали срібні нагороди. Те, що по наших приблизних розрахунках в командах ми щільно (в 1 або 2 бали) ідемо з «Хатою рибака» (та мали би бути в призах) залишало інтригу для нас аж до самого фінального слова Віталіка Віжанського (молодець витримав гросмейстерську паузу !!!) - «Срібло у команди …. «Upstream»» відповідно наші скислі обличчя 
та радісні крики задоволення команди «Хата рибака» - РЕСПЕКТ 
– у них Кубок!!! Нічого, здорова конкуренція серед львівських команд – це шлях до вдосконалення майстерності та прогресу львівських спортсменів (в тому числі і на національному рівні). 
Але мені досить і стількох рибок, зону маю взяти, так що біжу доловлю ще пару своїх піпісонів. Правда більше нікого я не зловив, але зону таки взяв. Та як то кажуть - "пізно, батя...", це мені вже не допоможе. Партнери по команді знову слабенько, не готові ми до такої риби))
За 2-ге командне - аж цілих 75 грн. - але кожному 