» 09.07.2013 05:44 pm
Я до останнього моменту не знав, чи вийде поїхати на ці змагання – не було ні транспорту ні напарника. Вже так давно мріяв вийти на воду на човні, що аж декілька разів снилось… Хотів реєструватись, аж тут – обидва мої напарники не мають можливості прийняти участь. В Діми змагання по фідеру, а Сем – з особистих причин… Засада… Але Славік з Чорновола врятував мене, погодившись, точніше сам запропонував прийняти участь, за що йому величезне спасибі. Настрій трошки піднявся, та машини – як не було, так і нема. І от, в свою чергу, на порятунок прийшли ще Президент Федерації – Ривак Олег та Голова напрямку – Вільгуцький Олександр, які змогли забрати наші зі Славком речі, човен, мотор та нас. Хлопці, дякую, ми перед Вами в боргу! Всі питання одразу відпали, тепер точно поїдемо. Усі речі позвозили на роботу, виїхали одразу після закінчення робочого дня.
Приїхавши, одразу побачили, що на озері вже був рух, хто накачував човен, хто розкладав палатку, хто вечеряв, коротше – не табір, а справжній мурашник. Перездоровавшись з усіма ми зі Славіком почали розкладати палатку, човен. Потім пішли до хлопців, до столу, поїли, випили з рибацюгами по чарці, та й треба поспати. Та як писав Костя, трошки вище, місцеве бидло не давало заснути, то й ми вирішили зробити ще остаточний шмон по приманкам в своїх сумках. Взявши пляшку пива та закуривши по цигарці сіли під чистим небом розробляти план дій та стратегію на завтра… За пів години втома (а може й пиво), все ж таки, взяла своє і ми пішли спати.
Заснули так, що ледь не проспали старт. Швидкі ранішні збори, розкладаю спінінг… і… помічаю, що в мене відламано 2 кільце від руків’я… В мене опустились руки. Коли і як таке могло статись – не можу зрозуміти, кільця в чохлі нема… Що робити? Задню давати? Ні, буду воювати так!
Нарешті жеребкування і старт - в нас 4 вихід в зону. Ще з вечора рішили провірити минулорічні точки, які досить непогано спрацювали восени, на попередніх змаганнях. Але пропускати по дорозі перспективні місця теж не варто, тому зробили зупинку біля камишу на протилежній сторонй озера. Там на точці вже стояв один екіпаж. Кинувши якір трохи правіше від них, ми приготувались до стартового сигналу. Він пролунав - і пішла жара. Після кількох проводок стало зрозуміло, що просто не буде - риба пасивна, сидить в траві і опирається вже аж у фінальній стадії виважування. Точка не дуже нас тішила, постійні зацепи, обриви, проте принесла мені кількох окунів, а Славік - постійно перевязується... І тут, до мого фейлу з обломаним кільцем, додається ще одна невдача - Славік випадково ламає кінчик вклейки. Від таких незгод в нас настрій скатується на 0. Але продовжуємо ловити. Тут в Славка покльовка - і окунь в садку, Славік каже, що хоть від 0 відійшов і вже не так шкода зломаного спінінга. Продовжуємо далі, знімаємо на пару ще кілька окунів і точка замовкла. Вирішуємо йти далі, міняти точку, шукати окуня. Попливши по заплавам, ми викалупуємо ще кілька окунів, Славік бере "величезного щупака", грам на 100, розуміючи, що розтягнути цього "монстра" до залікового розміру не вдасться, хотіли випустити, але він стікав кров'ю - і ми його на кукан, іншого вибору не було. В одній із заплав помітили активність щуки - ганяла малька під берегом, я беру одночасник, чіпляю воба і пробую твічити. Та вітер, паскуда, не давав можливості зробити точний закид. При черговому попаданні в траву, роблю ривок вудлищем, воб випригує з трави, падає в чисту воду, помалу тоне... Я без задньої думки вибираю дугу, аж раптом - удар, потяжка, ще ривок... А шнур ще не вибраний... Підсічка ніяка і, як наслідок - cхід... "ТВАЮ ДІВІЗІЮ!!!!!!!!!!!!!!!". По відчуттям - мала би бути залікова. Збираємо ще кілька полосатих по різним точкам (Славако показав реальний клас з блешнями), і лунає фінальний сигнал. Прибувши на зважування - ми другі, вирвали 25 грам в команди ФІШ ХАНТЕР, та розрив між першим місцем - ого-го. В перерві по традиції смачнююююююююююща юшка, хлопці молодці!!! Що я, що Славко - попекли піднебіння, з таким апетитом сьорбали. Другий етап обіцяв бути дуже не легким... Поїли, попили, та й на старт.
Другий етап був складним… Спека, кльов відсутній,постійна зміна приманок, зацепи за траву, обриви… Біля дач знаходимо точку з якої напарник знімає три окуня, а я з нульом. Продовжую експериментувати і з блешнями, і з проводками, і з кольорами приманок… Ледве вдалось дістати 1 окуня і один прикрий схід. До фінішу лишилось мало часу, в садку 5 окунів, вирішуємо йти на другу сторону, не зважаючи на загублений на дорогу час, в надії зловити рибу. Та наші надії не виправдались. Біля острову в мене один ледь чутний тичок, і через деякий час знову прикрий схід доволі непоганого окуня перед самим підсаком. Знову лунає фінальний гудок. Рушаємо на берег, по дорозі перекидуємось кількома словами з іншими екіпажами – в одних ситуація не втішна, інші – досить непогано… Ситуація загадкова… Зважуємось ми, зважуються інші, в Луцьких екіпажів хороший результат, інтрига зростає. Після того як усі пройшли зважування, стою і заглядаю через плече, так, щоб не заважати, головного судді… По тілу пробігають мурашки – я розумію, ЩО МИ ПЕРШІ!!!
Далі, поки остаточно дораховують результати, швидкі збори, адже не хочеться затримувати хлопців, що нас привезли (ще раз їм величезне ДЯКУЮ, з нас - пиво!) Потім відбулось урочисте нагородження, радість від призів, медалей, кубку, привітання, фотосессія… Настрій на висоті, вирушаємо в дорогу додому. І вже сидячи в машині до мене прийшло розуміння того, на скільки я стомився і яка напруга була під час змагань.
На цих спінінгових баталіях все відбулось, по традиції, чудово. Хороші люди та радість від спілкування з ними; ейфорія від відчуття риби на іншому кінці шнура та інтрига при зважуванні; смачна і настояна юшка та обпечений нею язик. Це дійство назавжди залишиться в нашій зі Славіком памяті, адже це перший кубок і перші золоті медалі на офіційних змаганнях. Маю велику надію що так буде ще не раз.
Також велика подяка спонсору – мережі магазинів Золотий Карась, організаторам – Актіву та Федерації, усім учасникам – без Вас нічого би не відбулось!
P.S. По приманках, скажу, цікава ситуація - в одних працював зелений колір і тільки він, а в нас зі славіком на зелений - 0, а от коричневий - всі зловлені риби. Працювали приманки якось почерзі : в мене спочатки свінг імпакт, потім багсі, потім багсі замовк і знову свінг імпакт... А Славко використовував крім них ще й блешні, на які він справді гарно ловить, мої - мовчали, аж соромно було.
До нових зустрічей на воді.
,суддям та всім учасникам - за цікаву та напружену боротьбу 
