Внесу і я свої скромні враження...
В першу чергу хочу подякувати друзям:
Pavel_K за наданий заброднік.
tosi&Kostaj за натхнення на роботу в УЛ воблерами та теоретичну підтримку у виборі їх і способах анімації.
Solt за демонстрацію можливостей твічінгу, за укріплення віри в ці приманки. Без нього не знаю коли б я за них узявся.
mishka за допомогу у ознайомленні з водоймою і виборі тактичної схеми на змагання.
Всім їм великий ріспект! А також ріспект всім колегам по змаганням що не злякались ні дощу, ні снігу, ні холоду і боролись до останнього.
Також дякую людям які мене на змагання підвезли, бажаю їм успіхів в Касперівцях, це дійсно Спінінгісти з великої літери. Хай щастить!
Загалом приємно було відчути дружню атмосферу і спортивний настрій учасників, проте були поодинокі випадки призерів які не вважали за потрібне прибирати за собою пляшки спід коньяку а вирішили залишити їх на пам'ять для прийдешніх поколінь. Нагадувати їм про заповіді туриста в процесі урочистого їх привітання було не доречно, а от зараз коли вони трохи остигли і заспокоїлись саме час. А за пляшку то її я відвіз до Львова і нормально викинув.
Щодо самої рибалки то в першому турі перед рибалками був вибір: ловити окуня який бурно бив малька прямо навпроти місця збору учасників чи ризикувати і йти в комиші за 1-2 зубастими які невідомо чи себе проявлять. Як показало зважування і ті і другі добились свого, проте як і слід було очікувати стабільніші результати показував окунь, якого багато хто весь перший тур ловив строго в одному місці аж поки десь о 10-тій ранку бій не припинився і покльовки втратили передбачуваність. Серед «щукарів» багато хто залишився «з носом», проте дехто успішно вийшов на призові місця.
Вашого покірного слугу жереб закинув на дальній кордон (лівий від дамби) а в зв’язку з раптовою зміною зони лову ознайомитись з умовами дамби чи протилежного берега на вдалось. Тому він спокійно сприймаючи долю пролетів. Намагався спочатку зловити щуку в місці де тренувались два тижні всі хто готувався до змагань і де потім ще й було знайдено сітку. Потім видурив таки окуньця на 29г в місці де його ловля носила суто випадковий характер, таким чином «відійшовши від нуля».
На першому зважуванні дуже обрадували кукани повні окунів і розповіді про удари на кожній проводці, проте від ловлі в котлі на купу зі всіма сам гордо відмовився тому духом не впав.
В другому етапі цілком очевидним було що після того як окунь спід дамби відійшов ті хто в першому ловили тільки там нормально пролетять адже з знайомство з водоймою в них так і не почалось. Також було зрозуміло що після знайомства з щуко-результатами правого берега ті хто нічого не зловив зліва рвонуть туди, а за ними частина дамбовиків. Тому вирішив для себе однозначно що ловитиму зліва й далі але в зоні яку було додано в другому турі, тим більше що по попередніх домовленостях вона мала бути в базовій зоні змаганні і там я потренуватись встиг.
Пам'ять гріло те що я пам’ятав місця де топтався мальок спід якого вдалось на тренуванні висмикати пару окуньців. Хоча від думки що за тиждень що пройшов той окунь вже міг бути хто зна де, ставало дуже невесело.

Вирішив спробувати взяти дістати окуня з дамби при використанні максимально дальнього закиду зі снастю «дроп-шот» і вразі невдачі марш кидок прямо на дальню точку.
Сказано зроблено. 20хв на спроби дістати окуня на дроп. Відрізаю половину моно повідка, лишаю 20см, чіпляю 3см металічний поводок, ММ38 (якого вже трохи встиг обловити у Грушеві, на тренуванні і у першому етапі) і вперед.
Вийшов на точку, закинув, нема. Знов, нема. Змінив темп, нема. Додав паузу, нема. Збільшив амплітуду, окунь грам на 20 в кульку. Повторив, ще один. Повторив, ще один. Подумав "ну зараз ми подивимось в кого хвостів більше буде…"

Повторив, нема. Ще раз, нема. Знов, нема.

Перейшов на іншу точку, є. Повторив, на третьому повторі знов. Головне окунів витягати тихо і зразу в сумку – уникаємо ажіотажу і непотрібних конкурентів. Після години твічів сідає шось приємніше, Ультра згинається але навантаження тримає стійко. Невже хороший окунь? Е ні - щупачок грам на 350. Зате заліковий і дає хороші шанси. Обидно тільки що до неї на цьому місці брали окуні покрупніше решти. Шукаю далі стаю бо здається що вже окунь втратив інтерес, експерименти з проводкою дозволяють у 90% випадків спровокувати таки досить ситих полосатиків на удар, але навіть з двума трійниками сідає рибка на гачок не завжди. За 25хв до фініша знахожу точку, мікроперепад в мікроямку з мікрокущиками трави. Ніби і площа менше 1 кв.м. але відточена техніка проводки і контроль процесу в поляризаційних окулярах дозволяють досягти покльовки на кожіній проводці. Спрацьовує таймер, до фінішу 5хв. Ноги в руки!
Приємно приймати участь у змаганнях, завжди підгледиш щось нове, але хоча б локально перемогти конкурентів таки значно приємніше…
