До останнього моменту не був впевнений, чи буду приймати участь у змаганнях, чи ні... Трошки важко було поєднати роботу, підготовку, організацію і участь...

В останні дні якось все стало ставати на свої місця, пазли почали складатись у картинку, тому велике бажання не пропустити ці змагання як учаснику і хороший напарник поставили крапку - заявка на участь
Приїхали ще в п'ятницю в першій половині дня для розмітки секторів і їх підготовки. Так як кількість зареєстрованих команд за останній тиждень збільшилась ло 20-ти, питання розташування зон ставало все гострішим. Але в п'ятницю, ще раз поблукавши по берегу було прийнято остаточне рішення - всіх на 5-те поле. 30 секторів ставали легко, а ще десять? Маловідома права сторона до каналу, верби на краю води і фіг знає що під водою. Тут ніхто не тренувався, карпові сектори були, але це не для фідера. Темна конячка… В додаток ще й необлаштовані місця, трава і вербові кущики на березі. Шнурок в руки і починаємо ставити прапорці. Раз не то, другий. Наганявшись по берегу, з третього разу розмічаємо всі 40 секторів, два з яких перескакують через канавку в кінці 5-го поля. Дякуючи Андрію Кравцову розвозимо по секторам піддони, вирізаємо великими секаторами вербу де можемо, залишивши учасникам не мало роботи по розчистці своїх секторів. Відразу стало ясно, що старту в 8:00 не буде, +1 година як мінімум. Але це будем узгоджувати завтра… Команди продовжують з’їзжатись, палаточне містечко росте, росте і кількість хмар на небі, під самий вечір починає накрапувати дощик. Піднімається вітерець. Ну, не перший раз

, прорвемось. Робити щось вже зовсім нічого не хочеться, заміс прикорми і в’язку поводків лишаю на завтра, ну його… Спати…
Вночі прокинувся від якогось ненормального шуму, блін, пів четвертої... спати хочеться, а шум не дає і палатку час від часу похитують пориви вітру… Вилажу з палатки - ого собі дує

… З права хитає парасолю і вона стукає спицею об машину, на березі шумить справжній морський прибій, дощові закривки на сітчаті вікна суддівського намету хлопають на вітрі як прапори на вежі, всі шість. Скрипить і хитається шатер перед входом. Вітерець добрячий і судячи по всьому, буде таким і далі. Так і не заснувши, починаю потрошки готуватись. Гарячий чайок, побалакали. Замішую прикормку Флагман. Нічого іншого не брав, просто суміш Флагман карп експерт+карп+карась. До них трошки трапперовського сухого БігФіш і карамелі. У воду для замісу незмінно порцію натурального малясу з цукрового заводу і фруктовий бустер. Перезволожую прикорму з розрахунком на те, що за дві години вона все вбере.
День перший.
Реєстрація, жеребкування, зміна регламенту, питання по правилам. Всі команди в зборі, настрій бойовий. В мене сектор 4А, у Віталіка 11В, попадає на невідомі сектори. Ну, є як є. Ділим і розкидуємо по коробкам опарика, пинкі, трошки кукурузки, хробачка. Наче все… У сектор 5А попадає Олег Луцишин, люб’язно відкриває свою Газельку (за що йому дуже дякую

) і я в неї запихаю свій рибальський крам. Віталік бере все в руки і вперед. На секторі ставлю платформу зразу за невисоким уступчиком берега на воду. Піддона немає, та і не треба, на платформі пофіг де сидіти. Перетрушую прикормку, трошки дозволожую. Збираю прути, на обох катушках шнур. Поки займаюсь механічною роботою по оснастці прутів, розвішуванні цяцьок на платформу і розтягуванні садка в голові крутиться рій думок. Сильний вітер, мілкий берег, далеко теж мілко… Від явно близької дистанції відмовляюсь відразу, видно, що вода мутна і в ній ловити нема чого. В цьому місці не ловив ні разу, нічого про нього не знаю. Простукую сектор, знаходжу полосу старого коріння на пологому свалі. Ставлю дві кліпси, на відстань 3-4 м до її початку і так само після. В праву сторону сектора буду старатись не кидати, бо там відчутно є щось зацеписте і нехороше. Перші заброси пустого кормака – і він летить до Олега в сектор. Ніфіга не харашо. Поправка під вітер, 42 гр Фідерспорт з малим кошиком летить добре, але дна не тримається. Хвиля на мілині своє діло робить і стягує кормак. Хм… не готовий я до такого. Риюсь в сумочці з кормаками і знахожу чотири 56 гр, на які ставлю маленькі кошики і один середній для старту. Годуватись великим кормаком зовсім не хочеться. На праву сторону ставити прут не комфортно – сонце відсвічує від води. В додаток витягнуте вітром і хвилями «пузо» робить кут між фідером і плетенкою дуже вже великим і покльовки буде тяжче фіксувати. Переставляю прут на ліво, підбираю висоту кінчика так, щоб і видно було добре, і хвиля менше заважала. Ще раз перетираю і дозволожую прикорму, сідаю дов’язувати поводки і вирішувати одне недобре питання. БігФіш і кліпса. А БігФіш на Прилбичах це не бонусний лящик кільовка, а справжній БігФіш

. І в цьому поєднанні переможцями будуть оба – і кліпса не пустить, і той самий фіш свого не віддасть. Значить зразу обрив… А от так от просто пустити його не хочеться… І без кліпси в такий вітер ловити – це розмазати прикормку по всьому сектору. Теж фігня. З обох боків конкуренти є, це тобі не проста рибалочка. В планах було починати з кліпсою і після пристрілки її зняти, а от вітру такого в планах не було. Поки я цим всім собі голову напрягав, пікнув будильник на мобілці, 5 хв до старту. Прибираю лишне, передивляюсь чи все під рукою є, ставлю поводок, набиваю кормак і шо буде, то буде. Старт! 1-й, 3-й, 6-й кормак і легенький тичок. Пауза, ще тичок і перший карасик. Ще заброс і залітаю правіше. Буквально перші пару обертів і бац! Зацеп. Відриваю поводок, міняю кормак на маленький і потихеньку пішло, краснопірка в перемішку з карасиком. Є паузи в покльовках, є зацепи і обриви… Час від часу Ігор закидає свій метод мені в сектор, з перехльостом, буває. Олег з правої сторони теж ловить з паузами, але карась в нього явно крупніший і в нього пару прикрих сходів біля самого берега хорошого карася. Ловим +/- в рівному темпі. Пів тура пройшло, ловим далі. Опарик+пінкі, опарик і опарик, опарик+ червяк працюють з явно більшою паузою. Міняю і пробую різні насадки, опарик і кукурузка +діп з дна баночки - попадається тяжкий карась і хороших розмірів краснопірка, але краще за все працює білий опарик і червона пінкі.. Пауза, нова порція корма, заброс. І тут рівна м’яка потяжка. Відразу відчуваєш легенький вприск адреналіну, автоматом підсічка, хороший, живий такий і знайомий «тук» і хтось там з другого кінця ду-уже не погоджується з таким розвитком подій. Пару оборотів з шпулі фрикціон віддає, той самий БігФіш встигає розвернутись і далі кліпса. 5 секунд фідером намагаюсь амортизувати вперті потяжки риби, ще один такий нехороший сухий «тук» і фідер відбрикує назад. Маєш... Тобто не маєш ні поводка, ні БігФіша. Шоб йому... Швидко ставлю поводок з гачком правильного розміру, опарик, кукурузина, опарик, діп, заброс і... не вгадавши з силою вітру кормак лягає чуть правіше. Да, там клює жвавіше, але там і сідає «крєпко». Кліпса знята, фрикціон послаблено. Поки підтягую «пузо» випустивши на секунду з поля зору кінчик, буквально рукою відчуваю ще одну хорошу потяжку. Знову на автоматі підсічка. Є! Тримаю на пруті, фрік піджужує на кожний ривок риби, адреналінчик прискорює пульс, пауза, підмотка, ще чуть і... прут завмирає в зігнутому положенні. З якоюсь обережною недовірою роблю пару несильних потяжок і розумію, що зацеп. Мертвий. БігФіша ясна справа вже немає. Обриваю передостанній 56гр кормак. Лишився один. Відставляю фідер в сторону, беру другий запасний з «прошкою», останній поводочок з тонкої плетенки, останній " важкий"кормак 28, 35, 42 є, 56 останній. Не зразу виставляюсь на потрібну дистанцію, повторюю з насадкою, але тишина. Взагалі. Наробив мабуть той великий фіш шуму, розігнав рибу. Все, прошльопав ти Паша підхід хорошої риби. Ну лузер

! А ще й карпятник...

Роблю серію частих перезабросів, дозволоживши аромою прикормку і всипав залишки пінкі. Часу мало, кльов поступово відновлюється. Між стандартними карасями проскакують тяжкі красавчики. Ще один підхід великої риби в мене і розігнутий гачок. Останнього карася беру в підсак буквально за 10-15 секунд до фінішу. Вітер приглушає сигнал «фініш», але його чути. Все, етап закінчився. Знаю, що велика риба пробувала на міцність оснастки у багатьох, але знаю, що реального БігФіша ніхто в нашій зоні не зловив. Ну і в зоні В теж... Починається зважування. Ігоря я обійшов, Олега теж. Вже добре

Булавко Тарас з непоганим результатом у 8-му секторі. Збираю речі, відмиваю болото. Антоновський Дмитро з трускавецької команди з хорошим відривом у 2 кг перший в зоні. Діма Давидов перший в зоні Б. Два Діми порвали зони

.
Я в результаті 5-й і програв 4-му місцю лише 40 гр, Віталік 4-й. Непогано,хоча я явно міг відпрацювати краще.
Всі поступово підтягуються до табору, перекус, народ переміщується від намету до намету. Емоційні балачки, жарти і підколки, нові знайомства. Змагальне напруження повнітю зникає, рибацький табір загудів своїм традиційним життям. Готується юшка, запахло димком і шашликами, десь сконцентровано гудять на різні голоси компанії. Поновлюються запаси поводків, бракуються і вихваляються гачки і оснастки.
Вітер поступово вщухає, підтверджуючи обнадійливий прогноз на завтра - вітер буде тихший, сонце буде тепліше

Сутінки супроводжуються відчутно сирим повітрям, буде холодна ніч... Небо просто засипане зірками, вода спокійна, поверхня як зеркало. Красота...
Правду кажуть - час, проведений на рибалці, в залік життя не йде
