Львівський клуб активного відпочинку

У гості на Волинь їздили і «Ми». Львівщина на Шепелі була представлена трьома командами: «Хата Рибака», «Золотий Карась», та «Aпстрім». Наперед скажу що Водойма Шепель 2-го травня приготувала нам цілу купу сюрпризів, а результати змагань багато кого приголомшили. Звісно, щоб не пасти задніх наша команда «Хата Рибака» у складі Богдана Столяра, Олега Смутка та мене, Тараса Кузяка, змушена була хоча б раз потренуватися на цій волинській баюрці.(за секретною інформацією там тренувалися і інші команди з Лємберга ) На тренування зібралися за тиждень до проведення змагань. «Найкошернішою» виявилася зона «С» і про це знали не тільки ми. Там справно на МДЖ відгукувався cмугастий, мав на нього шалений апетит і йорж. Правда організатори цього хижака до переліку залікових риб не внесли. Брала і щука. Отож, пріоритети розставлено, «секретні» місця розловлено, кольори підібрано, гума на офсети натягнена….Вйо!….Друге травня, п’ята година ранку і ми на Шепелі. Десь годину організаційної тяганини. Богдан йде щось там з’ясовувати по регламенту, ми з Олегом приводим в бойову готовність спіни і йдемо до водойми по пару раз кинути, щоб згаяти час. Перший мій закид та перша ступінька - і на дюймовому твістері тріпається хороший «горбатий». На око 300-400 грамів. Настрій одразу піднявся. Думаю про себе «ото нині буде гаряче». Підбігають конкуренти починають роздивлятися робочий колір….я швиденько змотуюся бо почали поширюватися чутки про можливу дискваліфікацію через несанкціоноване тренування . Тим часом, всіх закликають до столу де оргкомітет розприділяє спортсменів по зонах і секторах. Тягну свій жереб - ….о щастя!!!. Моя перша зона – «С», про яку всі так мріяли, яка на тренуваннях показувала найкращі результати. Утім, реалії нажаль, були не такими солодкими . Погода внесла свої корективи у кльош та місця стоянки риби,… різко змінився тиск. Одним словом, після першого етапу у зоні «С» шестеро рибаків не відійшли від нуля. Мені поталанило висмикнути з цієї зони двох матросиків «суперспортивного розміру». Зідзвонююся з хлопцями – настрій покращується. У них не все так погано. Виявляється найкраще працює зона «А», яку до того нарекли «зоною смерті». У ній справно, на заздрість конкурентам, відловлюється Богдан і видурює з неї 16 полосатих. П’ять непоганих окунців бере і Олег у «Б». Після першого етапу бліц-нарада: обмінюємося інформацією про робочі кольори, проводки та місця стоянки окуня. У другому етапі – в зоні «Б» , як то кажуть «невдача спіткала юного спортсмена». І я з нулем . Сектор поділений на дві частини між якими півкілометра. Бігаю як шалений – язик на бороді, сонце припекло та ще й у забродках - африка. Наприкінці третього підетапу знаходжу нарешті де стоїть полосатий …дві покльовки і два прикрих сходи. Чую постріл що сигналізує про завершення етапу. Опустивши голову йду на базу, подумки лаю себе за «криві руки», у голові суїцидні думки. Підбадьорюють хлопці – вони відловилися. По 11 хвостів на брата. Утім після 2-го етапу не так все й погано. Багато спортсменів узагалі не відійшли від нуля. Тож уся надія на третій і останній етап. Мчу щосили у свою зону, підбираю проводку – є !!!!. Полосатий тріпається на тому кінці. Витягую на берег і витираю з лиця холодний піт, гріє думка що вже не підвів хлопців. Ще ніколи я так не переймався , чи витягну я ту «тюльку» на берег,
адже якщо б і в 3-му етапі хтось був з нулем, амбіції на командні призові місця можна б було закопати. Проводка працює і я витягую на берег ще два трудових матроси. Зненацька передчасно лунає постріл про закінчення змагань. Виявляється гроза внесла корективи. Після кількох ударів грому, організатори припиняють змагання. Зустрічаємося з хлопцями. У Богдана 5 хвостів, в Олега один. Зона «Б» заледве не зіграла з ним злий жарт, як сталося зі мною. Отож підрахунки. Виявляється зі своїми скромними результатами ми беремо срібло. Звісно команду рятує Богдан Столяр – у нього нагорода за найбільшу кількість хвостів 32 та срібло в особистому заліку. У Олега 17, у мене 5. Перше місце беруть господарі водойми - команда «БМВ» з Луцька. Бронза у рівнян, команда «Альбатрос». Інші дві львівські команди виступили так: «Золотий карась» - 7 командне місце у їхнього форварда Влада Вільгуцького 7 місце і в особистому заліку. «Апстріми» - одинадцяті. Щоправда у них добре відловлюється Денис Потилицький і бере бронзу в особистому заліку. Молодець.! Врятував команду …..Ну і звісно сенсація турніру – перше місце в особистому заліку у 14-річного Редчука Максима з «БМВ». Малий переловив усіх, навіть чемпіонів України… Браво!!!. Щоправда не обійшлося без юридичної конфузії. За регламентом змагань участь у них мають право брати особи віком від 16 років. Але відбирати трудову перемогу у малого було б вкрай не справедливо, Раз вже допустили до змагань…
І кілька завершальних акордів…… Враження від організація змагань позитивні. Чітко розбиті сектори, перфектне суддівство, гостинний прийом та смачна юшка. Звісно, погода «сплутала всі карти» з кльовом і перевернула все «з ніг на голову». Але тим воно і цікаве……З повагою, Тарас. (не критикуйте за фото, вони з телефона)