Львівський клуб активного відпочинку

кочевник написав:Всім привіт!
Величезне ДЯКУЮ всім учасникам, спонсорам, суддям та організаторам цих ЗМАГАНЬ!!!! Величезна ПОДЯКА Львівському клубу активного відпочинку (організаторам Вові та Олегу, всім суддям та всім іншим причетним до підготовки та проведення змагання) !!!
Окрема подяка СПОНСОРАМ, як нашим рибальським магазинам («Золотий Карась», «Хата Рибака», «Світ рибалки») так і іншим які нас підтримали. Також подякуємо ТМ «Сандора» - за дуже потрібну (в таку спеку) підтримку учасників водичкою («Пепсі», «Ліптон» та інше) а також виробнику блешень «RV Fishing» (м. Чернівці). :super1
Це були (на моїй пам’яті) перші повномасштабні змагання по береговому спінінгу організовані Львовом за межами Львівської області!!! Вперше також зібрали таку кількість команд – 15 (по 3-и спортсмени) , вперше і така широка географія (Рівне, Чернівці, Луцьк, Тернопіль) команд на наших змаганнях, тобто ажіотаж ще до початку змагань підтверджував – спортсмени Західної України скучили за серйозними змаганнями та готові були «у справі» продемонструвати свої найкращі можливості. Також хотілось би відзначити і появу нових облич на змаганнях, дебютувати в таких непростих умовах це дорогого варто. Від себе додам, що після таких важких але одночасно і цікавих змагань із нашого спорту вже не уходять, це затягує і від того адреналіну вже нікуди не дітись – вітаю новачків з почином!
Питання вибору водойми під наші літні змагання по береговому спіну обговорювалось на цьому сайті ще з початку року, але спочатку щось обломились (Ремезівці, потім затягнули з Ясниським кар’єром), то час якось (для цього ж Жукова) не підійшов і т.і. Відповідно, сталось так як сталось - перші змагання з берегу в цьому році проводимо лише в серпні, ще раз вибачаюсь (за організаторів) перед волинськими колегами за цю «накладку». Однак, водойма в с.Жуків як «не домашня» (нейтральна) територія, приблизно однаково по відстані розташована від наших обласних міст, дозволила прийняти участь сильним та досвідченим командам з 4-х областей та виключила можливі посилання інших учасників на проведення змагань місцевими спортсменами «під себе». Не дивлячись на те, що цю водойму регулярно (починаючи ще з травня) відвідувало декілька наших львівських команд а також те, що Жуків майже домашній полігон тернопільських рибалок - наша команда («Upstream») була тут вперше. Взагалі то ми також планували провести попередній тренувальний виїзд але через певні обставини не вийшло, тому водойму прийшлось вивчати переважно вже по ходу змагань. Прибувши напередодні змагань, ми разом з командою «Золотого Карасю» (вони також були тут вперше) з 19 до 20 (у дозволеній зоні) провели «розвідку боєм» в наслідок чого на нашу команду здобули до 10 окунців (переважно «спортивного» розміру) та дві нереалізовані покльовки щуки. Поспілкувавшись з «волинськими старожилами » (вони та деякі інші команди прибули ще з ранку) зрозуміли, що водойма кардинально змінюється «прямо на очах» , тобто водні рослини під впливом сонячного проміння почали після обіду підніматись на поверхню і за дуже короткий час (майже за один день, про що організатори змагань навіть в жахливому сні уявити собі не могли) покрили майже всю поверхню водойми. Проаналізувавши результати нашої «розвідки» (тобто не очікувано слабеньку активність місцевої розрекламованої щуки) та зарослість водойми вирішили командою робити ставку на змаганнях - на окуня. Вечорі Олег Ривак намагається зібрати капітанів присутніх команд та з урахуванням різкої зміни водойми внести корективи в завтрашні плани. Думки різні, від радикальних – «треба звалювати та проводити змагання на якісь іншій водоймі», до «нічого змінювати не треба». Вирішуємо, компромісно – «ранок покаже». Ми реєструємось та отримуємо свою розкладку по секторах (результати жеребу), поза уваги пропускаємо чергову спробу однієї особи познущатись над назвою нашої команди – нічого, подумами ми знаємо - скоро цю назву будуть вже добре знати. Не дивлячись на привабливі пропозиції («скуштувати горілочки», «під вечерю» та інші) нам вдалось «технічно відмазатись» та випивши лише пива (як пізніше було встановлено, чемпіонська норма – «Чернігівське» світле не більше ніж по 2-л) ми (подалі від «основних подій вечору-ночі» ) поставили намет та відрубалися з 24.00 до 4.15.
Ранок, легкий мандраж пронизує все тіло, але необхідність збору спінінгів, розташування на амуніції купи приманок («на всяк випадок» тягнемо з собою ще і лайтові спіни з відповідними приманками - «а може всеж таки будуть мамки»), підсака, садок та інша передзмагальна метушня трохи відволікають та приводять організм в потрібний тонус. Короткий інструктаж (з урахуванням погоди та змін на водоймі) перед стартом від Ривака, таки вносяться незначні зміни (наприклад 3-і етапи без великої перерви). На шикуванні бачимо вже всі команди, дійсно багато сильних спортсменів (яких вже бачив на Шепелі та Забарі), всі рішуче налаштовані на перемогу, але і ми вже заряджені на боротьбу розходимось по своїх секторах та зонах.
Зона «В», «старт», приманки зі всіх боків як стріли полетіли у воду, поруч Олег Ривак, вже на перших 2-3 забросах витягує щучку (на око 200- 300 гр) з девізом «Я мушу отримати приз за найбільшу рибу змагань». За пару хвилин вже і я кличу суддю Вову на зважування окуня а ще через декілька проводок і до мене на побачення виходить щучка (десь на 400 гр- вона на фото ), Олег … мовчки уходить. Після того окунь їде більш - менш стабільно, але слова Вови, що Олег Смуток вже злапав щуку на 600 гр та потім ще 2-і щуки дещо підривають впевненість за загальний успішний виступ в першому етапі. Відповідно до настрою на останній годині кльов поступово припиняється, «фініш», протокол зони навіть не дивлюсь, але розраховую бути в першій трійці. Спілкуюсь з Юрою Півнем з "Форсажу" м. Рівне (він чекає на зважування) та такі обходе мене - має 23 хвости - молодець! Перехід між зонами, спілкування з членами нашої команди значно покращують настрій (Денис Потилицький 1, Сергій Князєв також в трійці) та додають впевненості в правильності тактики та приманках.
Зона «А», «старт», знаючи люді відразу перебігають до шлюзу, але я починаю ловити в своєму секторі, за перші 10-15 хвилин в мене вже 2 окуні – я тимчасово першій в зоні, Альбертович (суддя в зоні) в жарт каже «Костя не нахабничай», я відповідаю також жартом і ..... все – три сходи за ще п’ять хвилин і .... більше покльовок я до фінішу не бачив. Ситуація не набагато краще і у інших спортсменів, кльов переважно в 14- 15 секторі (біля шлюзу) але туди не пробитись - там тягає окунів Тарас Кузяк з «Хати Рибака» (ось що значить знання водойми). Пробував міняти проводки, приманки, спінінги, сектори і т.і. – все марно, я в зоні десь 4-5. Настрій поступово стає більш реалістично – песимістичним – напевно підвів команду та ми будемо без призів. Перехід, знову спілкуємось в команді (Денис знов 1-2, Сергій теж в трійці) відповідно моє головне завдання не підвести команду у заключному етапі. Денис дає мені поради по зоні «С» (він навалив там 39 окунів), «Хата Рибака», «Золотий Карась», "Антілопа Гну" та інші команди також активно спілкуються (але чомусь шепотом ) – у всіх величезна НАДІЯ на останній етап.
Зона «С». СПЕКА стає жахливою , здається що перерва тягнеться неймовірно довго, пробуємо вбити час – дехто з рибалок пішов перекусити, хтось обливається водою, але я, Богдан Столяр та Юра Хитров (поза зоною лову) вбиваємо час шляхом вимучування окунців (не наловились однака ). Богдан Столяр ставить свою «експериментально - улюблено – унікально - секретну» приманку, витягує пару окунців але і зачіпляє цю приманку на забросі. До старту ще хвилин 20, тому Бодя роздягається та лізе у воду , а я ще раз переконуюсь – глибина на забросі не значна (щось трохи більше одного метру). Нарешті «Старт», я роблю пару безрезультатних забросів в своєму 15 секторі та починаю шукати місце «притулитись» десь між 8 та 10 сектором (за порадою Дениса), Юра Хитров з «Золотого карасю» по - дружньому посувається та надає мені можливість «втулитись». За пару хвилин, Юра витягує свого першого окуня, потім другого, третього а в мене поки «0», але і я хвилин за 10 знаходжу місце стояння окунця а також «смачну» проводку і дрібнесенький окунь (15-20 гр) пішов до мене в садок майже з кожної вдалої проводки. Неподалік (в 12-14 секторах) також пожвавлення - спортсмен витягнув окуня на 460 гр. та продовжував стабільно ловити окунця. Поруч зі мною інший спортсмен нарешті відійшов від «0» окунцем на 2 гр. (Петрович не витримав та пожартував, «що це за воблерок»? ) але після такого «розмочування» він почав тягати вже частіше та більших окунців. Потім, напрямок вітерцю та течії кардинально змінився і мою «секретну базу торпедних окунців » змішало з болотом і окунці перестали взагалі на щось реагувати. За останню годину змагань я витягнув лише 1 чи 2 окунців, «фініш». Протоколу зони також не бачив, але думав що буду 2-3 в зоні, втомлений крокую до своїх. Проходивши через зону «В» побачив, що умови там взагалі стали погані – сполошний прошарок плівки з гнійючих рослин. Ще на підході Денис повідомив по телефону , що в нього в цій жахливій зоні напевно 3-5 місце (але, попередньо в особистому заліку він напевно в призах), в Сергія в зоні «А» - нуль та ми командою напевно поза призами . Протоколів ми не бачили, результатів інших команд та учасників також точно не знали, тому ми заспокоюємо Сергія (в його зоні було піймано лише 4 риби), збираємо свій табір та прочинаємо більш спокійно розраховувати наші шанси .
Враховуючи те, що в третьому етапі (особливо в зонах «А» і «В») багато команд не відійшло від «0», наші шанси на призи почали ставати для нас більш – менш реальними. Але, напруження зберігалося та зростало до останньої хвилини процедури нагородження.
Разом з тим, кінцевий результат взагалі перевершив наші сподівання - все закінчилося як для нашої команди ПЕРЕМОГОЮ!!! Наша команда – ПЕРЕМОЖЕЦЬ КУБКУ ЛЬВІСЬКОЇ ОБЛАСТІ, Денис Потилицький в особистому заліку (у щільній боротьбі з Владом Вільгуцькім - в 1 бал) - ЗОЛОТО, я (у ще більш запеклій боротьбі з Вільгуцькім Олександром-при однаковій кількості балів у етапах, вирішила лише різниця у вазі та кількості хвостів) – БРОНЗА !!!!
Зараз, переглянувши протокол змагання зрозумів, що наша тактика таки була оптимальною для конкретних умов цього змагання. Тобто ставка на окуня (навіть при будь який системі підрахунку) себе виправдала – ми перші як по сумі зайнятих місць, так і по загальній вазі так і по кількості балів та хвостів.
С-У-П-Е-Р!!! Дякую всім спортсменам та командам за чесну та напружену боротьбу в надзвичайно складних умовах!!! До наступних зустрічей на водоймах!!!

mark0098 написав:.... і кидав в зону ЗАБОРОНЕНУ в районі дамби (ловля на мормишки на штучні насадки ). Я і Тарас ловили ТРУДОВИХ в цій зоні окунів... А в цілому все нормально, дякую.