Львівський клуб активного відпочинку

Трохи своїх вражень від змагань ...
Реально змагання проведені на високому рівні (можливо це були одні із найорганізованіших змагань проведених ЛКАВ зокрема Риваком О. та ко). Дуже вдало було вибрано водойму - на доступній віддалі для 5-6 областей, іншим плюсом була наявність достатньої кількості активної щуки, що додавало інтриги. Респект, організаторам, що прислухались до побажань спортсменів і ввели таки "+ 50" за хвіст - це виключило можливі спекуляції, що "львівяни зробили змагання під-себе із зручними для себе правилами"!
Окремий респект всім спонсорам "ХР", "ЗК", "СР", "RV Fishing", особливо потішила "Сандора" - реально не дала нам засохнути , надіємось подібна підтримка стане регулярною .
Відносно попередніх тренувань... Я, особисто, на водоймі до змагань був лишень 1н раз. За це тренування вдалось відібрати дві щучі приманки, до яких жуківська зубата нерівно дихала. Одна із приманок нормально потім відпрацювала 1й етап змагань в зоні (b). В ловлю окуня на тренуваннях не впирались, так-як, щука була активніша і її було достатньо. Отже концепція на змагання склалась - основний упор на щуку, окунь - на крайняк ...
Зміна розташування зон (через рослинні негаразди), також збила із пантелику - половину зони b та с, взагалі не знав ...
По жеребкувнянню перший етап випав в 14му секторі зони "b". Перші ж заброси секретної приманки принесли щурятко на 340 гр , ще декілька забросів - схід під-берегом 2ї щучки грам на 600 ... Пів-години полоскання різних секторів - ще одне щурятко під 400 гр - вроді все йде по накатаній сжемі... В зоні, правда, усі потрохи тягають рибу, але "СУДДЯ !!!" волають не так вже і часто... Перехожу в вільний сектор посеред зони і отримую покльовку щуки близько 1 кг , щука йде до берега туго із шумом та бризками. Бачу що сидить лишень одним гачком, але, вроді, надійно... Ех, поспішив - підсак залишив метрів 7 від місця ловлі - перейти до нього через комиш не вдасця - вирішую брати руками... От воно - риба в руках на березі, але починає дико битись і із другої руки ненароком я випускаю спін, який потрохи починає тонути в намулі ... Все це дійство відбувається на обривчику - поки я ловлю спін, щука звільняється із гачка і неквапом зїжає у воду - "Б...ЯТЬ !!!"...
Підбігший спортсмен із Рівного тупо не вірить, що щука зійшла - картаю себе на чому світ стоїть ...
Розчарований йду подалі від людей в кінець зони "b" на границю - "с". Там стоїть напарник Тарас Кузяк, який при мені виводить щучку на 300 гр - настрій дещо покращився - якщо що, то напарники підстрахують ... Поки Тарас волає свого суддю - отримую несподівану покльовку щучки і я - і рибка на 480 гр із другого заходу із купою водоростей таки влазить в підсак - ось вона нірвана ... Щасливий кричу "СУДДЯ !!!" - але суддя не надто поспішеє , поки зважили рибу і занесли її в протокол - етап добіг до кінця...
Ну що ж, надіюсь в трійку я втиснувся...
2й етап випав у 14му секторі зони "с"... Сектор виглядав перспективним - глибина більша ніж в зоні "b", рослини стоять стаціонарно і їх не носить...
15й сектор займає Вронський Олександр із Рівного..., бідкаючись він поспіхом перемотує волосінь на екузімі... Часу до старту ще є достатньо - перекинулись по-пару слів про враження від зон...
Потрохи розходиться ранковий туман і на протилежному березі видніється красива церква - єх ляпота... Коли милуватись природою як не в перервах між етапами ....
Старт 2го етапу співпав із приходом хмарок та невеличким дощиком. Відразу почались покльовки окунця... Але окунь стоїть під самою рослинністю метрів за 30ть, а в мене тонкої жилки лишень 20-25 м - тупо недокидую ... З блищої дистанції вдається витягти 2х окунят... за цей же ж час, спортсмен із Рівного витягає їх близько 10ка... Вирішую, що нічого мені тут не світить - треба впиратись в щуку (це й була моя основна помила на етап)... Зона "с" значно менша від "b", вільних секторів дуже мало , окрім того, хмарки розійшлись, знову блиснуло сонце - "щука впала на мороз"...
Пів-етапа експериментів із щучими приманками не дали жодного результату - вертаюсь в кінець зони і із горем пополам вимучую ще 3х окунят (один був під 100 гр ) - ех, де ж я був раніше ...
Третій етап випав в "мертвій" зоні (а) - чув що в попередніх етапах багато людей не відійшли від "0"... Проте, Тарас там шикарно відловився і взяв 1ше чи 2ге місце - є надія... Поки перерва між етапами - передіваємось у легший одяг і взуття та спішимо із Тарасом помінятись інформацією по зонах... Тарас, зливає мені свої робочі приманки і тип проводки... Із дозволу Альбертовича йдемо за шлюз потренуватись... Пару забросів приносить лишень крупну краснопірку, але покльовки йдуть регулярно, значить надія є... Щоб не отримати тепловий удар полишаю тренування і спішу в найблищий тіньок...
Команда "СТАРТ" - я в 5му секторі... Вілгуцький Влад і К-2 наперегонки біжать в крайні сектори (а приманку в свому секторі хоть замочили ???)... Бачу, що там вже "мєстов нєт - всє бєлєти продани"... Альбертович всіх бажаючих влізти під шлюз розсуває із криком та погрозами "птіцой"... Вирішую, що допоки ажіотаж трохи не пройде - половлю в свому сектрорі... Закидати в секторі ще пів-біди, а от витягти МДЖ через 3-4х метровий шар поверхневих водоростей - це проблема . Кожна проводка закінчується струшуванням-зніманням водоростей із гачка . Окрім того, ці кляті, рослинки постійно плавають і призвичаїтись до їх розташування не встигаю... Після забросу приходиться максимально відхиляти спініг в різні боки щоб якось обводити ці плавні... Так чере 5-7 хв вправлянь, помічаю якусь активність на границі прибережних водоростей... Відразу парашутом запускаю туди приманку - миттєвий удар і окунець меньше 50 гр на дамбі !!! "Оле-оле-оле..." - ледве стримуючи радість, присідаю щоб не особливо світитись перед конкурентами і отримую ще одну покльовку з того ж таки місця... Нажаль, черговий заброс увінчався зачепом жмуту трави і риба розбіглась... Ну думаю, якщо в середині зони є покльовки, то біля шлюзу зараз валять десятками... Спішу втиснутись поблище до 14го сектора... Всі мої маневри під пильним контролем Альбертовича, який недовіряючи що між мною і Сергієм є аж 5ть метрів - переміряє берег своїми кроками константуючи що ловити можна, так-як, є аж 5,70 м ...
Якраз як я втиснувся, Влад виводить щурятко, причому, це підле щурятко ще й умудряється не зрізати йому приманку - везуньчик ...
Я з думками що зараз піде роздача, пристосовуюсь до нового сектора... Поки я розважався в 5му - траву (плавні) вітер рівномірно розніс по всій зоні - такщо тут теж не подарок... Дивно, але біля мене ніхто нічого не ловить... Міняю все що можу і на одній із приманок починаються регулярні покльовки... Покльовок безліч, але підсікти не вдається ... По слухам чув, що приблизно із цього місця в попередньому етапі люди ловили 2 грамових окунців - надіюсь що це вони так і клюють... На 10-15 типу проводці, вдається підсікти щось "невагоме" - рибка перелітає за спину і в траві я віднаходжу краснопірку гама на 4ри ... Нічого - головне клює, може й мікроокунець проскочити... Пересуваюсь практично в 15й сектор, але картина не міняється - регулярно покльовує явно біла риба... В підтвердження того, витягаю плотвичку під 100 гр - не на змаганнях я б тільки втішився такому трофею, але не зараз...
Лунає "ФІНІШ" і першим ділом я направляюсь в потічок змити із себе тепловий удар....
Від Альбертовича отримую вітання, що я 3й в зоні - і це із одним мікрохвостом ...
Зібрались всім складом команди і вирішили, допоки йде підрахунок, піти до машини відпочити та пообідати... Подорозі підсумовуючи свої виступи в етапах, приходимо до невтішних висновків - ставка на щуку не надто себе оправдала - мікроокунь - форева... Але, загалом, практично в кожному етапі напарники входили в трійку призерів - отже, впринципі, в пятірку мали би увійти...
Спокійну трапезу перервали дзвінки оргаізаторів - прийшлось вибиратись із тінька на палюче сонце... Оголошення закриття змагань, нагородження і о чудо - команда "Хата рибака" бере бронзу , від золота нас відділив лишень 1н нулик в останньому етапі ...
Приємно було, що усі призові місця Кубку Львівської обл. зайняли львівські команди, тай в особистому заліку 6 із 7 перших місць - львівяни - гордість розпирає !
Ще раз хочеться подякувати організаторам, суддям, учасникам, спонсорам - все було на гідному рівні
Окрема подяка Вові та Тані за красиві світлини та шикарний репортаж зі змагань!

От і пройшли довгоочікувані, перші берегові змагання – Чемпіонат Львівської області. В першу чергу хочу висловити велику подяку організаторам цьго дійства, суддям, спонсорам – магазинам «Золотий Карась», «Хата Рибака», «Світ рибалки». А також ТМ «Сандора» за надані напої, які в таку спеку пішли на ура, виробнику блешень «RV Fishing», і спортсменам, що приїхали на наш кубок.
Так як на тренування перед змаганнями вирватись не вдалось, наша команда «Upstream» і команда «Золотий Карась» вирішили поїхати в суботу вечером на водойму, годинку покидати і добре виспатись перед змаганнями (останнє так і не вдалось).
На водойму прибули близько сьомої години вечора. Зібрали спіни і вирушили вивчати водойму. Першим ділом в очі потрапила велика кількість водоростей, що насторожило. Почали пробивати мікрухою. У Сергія через деякий час перший окунь, у Кості наступний в мене мовчить. Пройшли трохи далі по правому берегу, вирішую спробувати виманити щуку, по розмовам там її німеряно. Ставлю силікон побільше, з 10-го заброду – покльовка, декілька секунд і сход, приманка порізана зубами. Далі, знову покльовка і знову сход, що таке не розумію. Напарники, тим часом, виловлюють по декілька окушків. Риба мало активна – це добре. На зворотній дорозі мені посміхається удача і я також виловлюю пристойних окушків. Тим часом народу на водоймі побільшало, з вечора зібралося досить багато команд. Настрій у всіх оптимістичний.
Закінчивши тренування ми зібрали спіни і пішли розкладати палатку. Біля нас розташувався з палаткою і Влад Вільгуцький. Вечерком випили пивка, поспілкувалися з колегами, розробили тактику і пішли спати. Близько 4-ї години ранку - підйом, Влад щось бурмоче увісні про якісь мухи, форель, якогось харіуса, до чого тут це не розумію
Зранку краса – туман, місяць. Прохолодно. Олег біжить розставляти зони, народ метушиться, збирає спінінги, никає приманки
Наша стратегія на дані змагання була проста, впиратись в окуня, а щука може бути в прилові. Ставку на щуку в даних умовах вирішили не робити, по одній простій причині – дуже великий пресинг.
Після пояснень, від Олега, де будуть зони, потискаємо один одному руки і Upstream вирушає по секторам. Мені по жеребу попалась зона А, про неї, так як про всі інші нічого не знаю. Костя з Сергієм повні бадьорості і оптимізму вирушили в свої зони. До старту ще 15 хв. Не великий мандраж, адже зібралося все ж таки 5 областей, спортсмени дуже сильні.
Перший заброс роблю ставку на воблер, і як виявилось потім не даремно. Біля мене в сусідньому секторі спортсмен з Рівного - Саша Міхненко.
Старт, заброс твіч – твіч – твіч удар і палка в дугу, хвилинка боротьби і красень окунь в підсаку, грам на 270. Пару закидів, знову удар і брат близнюк першого окуня також вже в підсаку. Спостерігаю за іншими спортсменами, бачу що ловлять дрібного окуня, отже поки все по плану. Ще один хвіст - на воба. Переходжу на мікруху і потрошки видурюю окуньків. У сусіда плюс мінус те саме, значить все добре, в мене 2 окуня бонусних.
До закінчення першого етапу залишається 20 хв., кличу Альбертовича для зважування, заодно і подивитись протокол. В мене 6 хвостів, ще в двох чоловік приблизно так само, на імена не дивився не було часу. Змінюю колір приманки і до кінця вдається виловити ще двох окуньків. Фініш. Йду на зважування. В Саші Міхненка 8 шт., у Вронського Олександра 9 шт. але по вазі обходжу всіх. Перший, це дуже добре. Відразу телефоную колегам у Кості 2-3 результат, у Сергія десь так само. Супер. При зустрічі обмінюємось інфою і розбігаємось по зонах. В мене зона С. На зустріч йде Влад він також перший в своїй зоні.
До початку є трошки часу перев’язую приманку, обдумую дії, вирішую почати знову з воба. Біля мене ліворуч Саша Вільгуцький вже не дочекається старту. Старт. Перший заброс і окунь грам 70 в підсаку. Ще 5 хв. полоскаю 0, переходжу на мікруху і розпочався жор Жуківського окуня. Буквально за пів години 30 шт. досить не погано. Пересуваюсь ліворуч і виловлюю три непоганих окуня і щучку. Довго вагаюсь чи змінювати цю точку і все ж таки вирішую шукати. Виловлюю ще 5 окунів і все настав глушняк, як виявилось не тільки в мене. До фінішу 30 хв. Все що не пробував результату не дало. Дивлюсь протокол, йду не погано але ще не знаю як справи в декількох спортсменів з Рівного. Під кінець ще один окунь і ФІНФШ. Йду до зважування в мене 39 хвостів + щучка, на зустріч йде Вронський Олександр в садку трохи має, серце калатає, зважує… 33 хвоста, і знову я перший. Залишається один єдиний етап. Дзвонить Костя з Сергієм вони виступили також супер 2 – 4 місце, всі шанси є, але також добре йде Золотий Карась, Хата Рибака, Форсаж і …
Судді вирішують зробити півтора години перерви.
В мене зона - В. Зустрічаю напарника Костю, розмовляємо, обмінюємось інфою, підказуємо один одному які сектора працювали краще, які приманки… Теж саме але вже по телефону обговорюємо з Сергієм. Проходить час, а новини не втішні, трава прибуває з кожною хвилиною. В перерві маю приємну розмову з Вронським Олександром, розмовляєм про рибалку, час швидко минає. І коли до старту залишається зовсім не багато я розумію, що легкою вагою тут немає що робити. Старт. Перші заброси вобом, з кожної проводки жмути трави. Переходжу на мікруху те саме. Передімною, смуга трави шириною 15 м. Біжу в перші сектори - на зустріч мені Саша Вільгуцький з словами – «там полная ж…па !!!» І справді з першого по сьомий сектор закинути не можливо, повертаюсь назад. Ставлю 3 гр. 3\4 і вперед. За 1год.15 хв. жодної покльовки, невже 0, повний провал. Не здаватись. Стаю поруч з Сашею, декілька забросів і удар… нарешті перший , полегшення не передати, через пару хвилин другий, супер. У Саші теж 2. Підбігає Шанюкевич Віктор втискується між нами і вимучує одного окуня посмішка до вух, на обличчі полегшення. Прибігає Вова дізнаємось, що зловлена щука і пару окуньків на всіх. До фінішу я мав ще один сход і удар. Довгоочікуваний ФІНІШ. В зоні багато 0. По результатам я третій в зоні, не пагано. Костя в п’ятірці, а от у Сергія баранка. По дорозі до палаток втішаємо Сергія, що все буде нормально, а у відповідь – «одного нещасного окуня і ми перші». Збираємо речі і на нагородження. Оголошують результати, дійшли до трійки, а нас не має.
І от ми ПЕРШІ обійшовши Хату Рибака і Золотий Карась. Радості повні штани. Через декілька хвилин оголошують лічку Костя ТРЕТІЙ супер, перша медаль за лічку в арсеналі, Влад ДРУГИЙ, і я обійшовши Влада на один бал ПЕРШИЙ.
Змагання були дійсно складні, природа підкинула нам справжні випробування, з яких ми вийшли переможцями.
Правильно вибрана тактика і стала запорукою успіху.
По дорозі назад заїхали на заправку відсвяткували перемогу і щасливі вирушили додому.
Хочу подякувати своїм напарникам по команді за все, що Вони зробили для цієї перемоги. Браво.